Політичні ризики

Політичні ризики - 2005

ПОЛІТИЧНІ РИЗИКИ

для бізнесу та суспільства

лютий 2006 р.

У ВИПУСКУ:

Про проект "Політичні ризики"


Привид державної анархії: чим загрожує Україні взаємне ігнорування державними інституціями рішень одне одного



Законодавчі умови для "єдиного вікна" створені: якщо владі вдасться виконати норми нового закону, реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності в Україні значно спроститься



Рада врегулювала діяльність холдингів: прийнятим законом "Про холдингові компанії в Україні" встановлені обмеження в діяльності державних холдингових компаній



Битва за чорнозем: подачі Голови Верховної Ради Володимира Литвина парламент прийняв закон, яким скасовуються правочини щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. На черзі продовження мораторію на продаж землі?



Огляд законотворчості:  важливі законопроекти, прийняті 21-24 лютого 2006 р.


Про проект "Політичні ризики"

4 лютого 2005 року новообраний Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про призначення Юлії Тимошенко Прем'єр-міністром України. Того ж дня було призначено міністрів Уряду, який довгий час називався Урядом народної довіри. І незважаючи на те, що більшість тверезомислячих людей розуміла реальний стан справ та не очікувала швидких змін, довіра до дій влади справді була високою.

З того часу минув рік. Рік, який розвіяв ілюзії та посіяв зерна розчарування. Корупційний скандал, відставка Уряду Тимошенко, кадрові прорахунки, інформаційні війни, газовий конфлікт, відставка Уряду Єханурова. Багато з нас, хто сподівався, що цей рік стане роком реформ, вважають його роком втрачених можливостей.

Натомість в Україні знову вибори до Верховної Ради: знайомі обличчя з новими лозунгами та нові обличчя зі старими. Вперше країна вибиратиме не окремих особистостей, а партії, хоча, насправді, українці ще довго голосуватимуть не за ідею, а за лідера, який стоїть на чолі партії.

Не справдилися надії тих, хто сподівався побачити змагання програм та ідей. На перше місце знову виходить боротьба лозунгів та компроматів.

Але вибори приходять та відходять, а країні потрібно жити, підприємцям розвивати бізнес, громадянам заробляти собі на життя. І в цьому випадку важливо знати, чого завтра очікувати від політиків, які рішення можуть бути прийняті органами влади, як ці рішення можуть вплинути на долю підприємства, галузі чи конкретної людини. Бути поінформованим, означає - бути озброєним, готовим до подолання перешкоди.

Саме з метою своєчасного інформування громадськості про можливі негативні наслідки прийнятих рішень, CLAPRI і розпочинає реалізацію проекту "Політичні ризики для бізнесу та суспільства". Громадськість повинна знати про рішення чи проекти рішень державних інституцій, які можуть суттєво вплинути на життя суспільства чи бізнес-середовище.

Незважаючи на те, що кожен з нас має свої симпатії та антипатії, ми намагатимемося бути максимально об'єктивними, віддаючи перевагу аналізу документів, а не особистостей, критиці рішень, а не тих, хто їх приймає.

І якщо, завдяки вчасно отриманій інформації, Ви зможете попередити прийняття чиновниками небажаних рішень, наша мета буде досягнута.

З повагою,

CLAPRI

Привид державної анархії: чим загрожує Україні взаємне ігнорування державними інституціями рішень одне одного

24 лютого 2006 року. Ранок п'ятниці. Головуючий на засіданні Верховної Ради зачитує депутатські запити. Серед них запити до виконувача обов'язки Прем'єр-міністра України, виконувача обов'язки Міністра внутрішніх справ України, виконувача обов'язки Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

27 лютого 2006 року. Понеділок. Президент України підписує Указ №153/2006 "Про проведення комплексного аналізу стану виконання Конституції та законів України, актів Президента України в Автономній Республіці Крим". Указом затверджено склад робочої групи з проведення комплексного аналізу стану виконання Конституції та законів України, актів Президента України в Автономній Республіці Крим. Серед інших, у складі робочої групи значаться Віце-прем'єр-міністр України Юрій Мельник, Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Віктор Балога, Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, Міністр охорони здоров'я України Юрій Поляченко.

Того ж дня. Кабінет Міністрів України приймає Постанову №210 "Про призначення Федюшина Ю.М. першим заступником генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України". В кінці тексту постанови стоїть підпис – Прем'єр-міністр України Ю.Єхануров.

Як відомо, 10 січня 2006 року Верховна Рада України прийняла Постанову про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України. Однак Президент України Віктор Ющенко факту відставки Уряду не визнав. А прес-служба Президента процитувала його слова по відношенню до членів Уряду: "Хочу підкреслити, вони не виконуватимуть обов'язки, а працюватимуть як прем'єр-міністр і як міністри Кабінету Міністрів". "Ні політично, ні у правовому полі ситуація в Україні не змінилася". Подібну позицію зайняв і Уряд.

Однак, з юридичної точки зору не все так однозначно, адже Постанову Верховної Ради ніхто не скасував. Зробити це може лише сама Верховна Рада або Конституційний Суд України, який на даний час недієздатний.

Виходом із цієї ситуації міг би бути Указ Президента про підтвердження повноважень Уряду. І хоча з правової точки зору цей Указ був би так само сумнівним, як і Постанова Верховної Ради про відставку Уряду, принаймні до часу свого скасування Указ діяв би і діяльність Уряду виглядала би більш легітимною, ніж вона є дотепер.

Тимчасовий мир між Верховною Радою (власне її ситуативною більшістю, яка проголосувала за відставку Уряду) з одного боку та Президентом і Урядом з іншого викликаний радше тим, що він вигідний обом сторонам конфлікту. Уряд, більшість представників якого балотуються до нового складу парламенту, зацікавлений в нинішньому статус-кво, оскільки це дає більший простір для його діяльності. Представники політичних сил, які голосували за відставку Уряду знизили активність дебатів про нелегітимність Уряду, оскільки це негативно сприймається електоратом, що може призвести до падіння рейтингів їх партій.

Насправді, така "гра в мовчанку" може мати серйозні наслідки вже у найближчому майбутньому.

Про що йде мова? Уявімо ситуацію, що Конституційний Суд врешті-решт буде укомплектовано і, розглянувши конституційне подання Президента України чи групи депутатів про неконституційність Постанови Верховної Ради України про відставку Уряду, Суд прийме рішення, що положення зазначеної Постанови відповідають Конституції України. У такому разі виходить, що Прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри та міністри присвоїли собі владні повноваження, які їм не належать. За такі діяння передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років (ст. 353 Кримінального кодексу України).

Але нас більше цікавить інший аспект – що буде з нормативно-правовими актами, підписаними суб'єктами, які не мали на це відповідних повноважень? Відповідно до частини другої статті 117 Конституції України, акти Кабінету Міністрів України (постанови і розпорядження), видані ним у межах своєї компетенції, підписує Прем'єр-міністр України. Однак, якщо Конституційний Суд визнає, що Юрій Єхануров 10 лютого був звільнений з посади Прем'єр-міністра України, то чи є тоді легітимними Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України, які були видані ним після 10 лютого 2006 року за підписом "Прем'єр-міністр України Ю.Єхануров"? І чи не буде бажаючих скасувати, на цій підставі, якусь постанову Кабміну, яка стосується, наприклад, питань проведення приватизаційного конкурсу?

Легітимність наказів міністрів Уряду буде такою ж невизначеною, за виключенням двох – Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України. Справа в тому, що згідно зі змінами до Конституції, які набули чинності 1 січня 2006 року, ці міністри призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. А відповідно до Закону України від 10 грудня 1997 року № 709/97-ВР "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України" у разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов'язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою.

Поки що питань більше, аніж відповідей. Однак, взаємне ігнорування сторонами конфлікту проблеми визнання/невизнання легітимності Постанови Верховної Ради України про відставку Уряду, що можна охарактеризувати як державний анархізм, може мати надзвичайно негативні наслідки як всередині країни, та і на міжнародному рівні.

Законодавчі умови для "єдиного вікна" створені: якщо владі вдасться виконати норми нового закону, реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності в Україні значно спроститься

23 лютого 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності) (законопроект реєстр. №8125 від 08.09.2005 р., ініціатор внесення – Кабінет Міністрів України).

Довгоочікуваний для підприємців закон, за умови виконання його положень, дозволить нарешті реалізувати механізм "єдиного вікна" при реєстрації бізнесу.

Рамковим законом, який визначає процедуру реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (№755-IV від 15.05.2003 р.).

Частиною першою статті 26 цього Закону встановлено, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального  страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи. Втім ця норма не виконувалась на практиці через невідповідність вищезазначеному Закону положень цілого ряду інших законодавчих актів, якими врегульована діяльність окремих реєструючих органів (Пенсійного фонду, фондів соціального страхування та ін.).

Як наслідок, процедура реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності є надзвичайно складною, а для представників малого бізнесу ще й відчутно витратною.  І хоча Президент України Віктор Ющенко підписав Указ "Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики" №901/2005 від 01.06.2005 р., яким передбачалося вжиття відповідних заходів щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності за принципом "єдиного вікна", а також здешевлення та спрощення окремих процедур державної реєстрації, на практиці ці заходи не могли бути виконаними через законодавчі колізії.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності) покликаний усунути законодавчі колізії та передбачає спрощення окремих процедур державної реєстрації, постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у відповідних органах державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондах соціального страхування.

Законом вноситься ряд змін до законів України, якими регулюється порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та ін.), згідно з якими взяття на облік трьома фондами соціального страхування, а також Пенсійним фондом України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції фондів.

Також законом встановлено, що взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як платників податків, зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.

Таким чином, реалізація норм цього Закону повинна створити умови для прискорення реєстраційних дій та зменшення витрат суб'єктів підприємницької діяльності на проведення реєстраційних процедур.

Рада врегулювала діяльність холдингів: прийнятим законом "Про холдингові компанії в Україні" встановлені обмеження в діяльності державних холдингових компаній

1 березня спливає термін підписання Президентом України Закону України "Про холдингові компанії в Україні" (законопроект реєстр. №3355 від 09.04.2003р., ініціатор внесення – Кабінет Міністрів України)

Законом України "Про холдингові компанії в Україні" визначаються загальні засади функціонування холдингових компаній (в тому числі державних холдингових компаній), а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації.

"Холдинги" в чинному законодавстві України:

- частиною п'ятою статті 126 Господарського кодексу України холдингову компанію визначено як суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій  дочірнього підприємства (підприємств);

- стаття 118 Цивільного кодексу України присвячена т. з. "залежним господарським товариствам". Критерій віднесення товариства до категорії "залежних" – належність частки статутного капіталу іншому (головному) господарському товариству: 20 або більше відсотків статутного капіталу або простих акцій для товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю та акціонерних товариств відповідно. Крім того, частиною другою цієї ж статті визначається, що головне господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло необхідну частку або кількість акцій зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом;

- пунктом другим Положення "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" (затверджено Указом Президента України №224/94 від 11 травня 1994 року) холдингову компанію визначено як господарюючий суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, господарюючих суб'єктів.

Згідно статті 1 прийнятого Закону, під холдинговою компанією слід розуміти відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Законом визначається порядок утворення холдингових компаній. Зокрема, вони можуть утворюватися:

- органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв);

- іншими суб'єктами на договірних засадах.

Рішення про утворення холдингової компанії приймається особами, які є власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором.

Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного фонду холдингової компанії.

Господарське товариство не може мати у власності цінні папери холдингової компанії, корпоративним підприємством якої воно є.

Статутом холдингової компанії встановлюються обмеження щодо правочинів, які мають право вчиняти органи управління компанії, а також випуску цінних паперів.

Особливу увагу в Законі приділено державним холдинговим компаніям (ДХК), які можуть утворюватися органами, уповноваженими управляти державним майном та/або державними органами приватизації. Ініціатором утворення ДХК в процесі корпоратизації може бути також державне підприємство, а в процесі приватизації – державний орган приватизації, підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та господарські товариства, утворені в процесі корпоратизації.

Законом встановлюються певні обмеження та заборони щодо діяльності державних холдингових компаній, а саме:

- їх акції не можуть бути передані в управління будь-яким особам;

- державні пакети акцій (частки, паї) та державне майно, передані до статутного фонду ДХК, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств;

- ДХК не може вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до відчуження акцій (часток, паїв) або майна, внесених до її статутного фонду, до завершення процесу її приватизації;

- ДХК не може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії;

- рішення про приватизацію ДХК може бути прийнято лише після прийняття рішення про приватизацію всіх корпоративних підприємств, пакети акцій яких передано до статутного фонду такої холдингової компанії.

При укладанні правочинів з державними холдинговими компаніями  необхідно пам'ятати про обмеження, які передбачені для них законом, адже деякі з таких правочинів в подальшому можуть бути визнані недійсними (наприклад кредитна угода укладена під заставу майна ДХК).

Битва за чорнозем: з подачі Голови Верховної Ради Володимира Литвина парламент прийняв закон, яким скасовуються правочини щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.          На черзі продовження мораторію на продаж землі?

27 лютого 2006 р. Президент України підписав Закон України № 3415-IV "Про внесення зміни до Земельного кодексу України", прийнятий Верховною Радою України 9 лютого 2006 року.

Законом, пункт 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, доповнюється новим абзацом, відповідно до якого угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), в частині відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)".

Відповідно до пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Прикінцевими положеннями прийнятого Закону дається доручення Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України – забезпечити організацію проведення перевірок щодо правомірності посвідчення угод (довіреностей) в частині відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, передбачених пунктом 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, та вжити відповідних заходів реагування.

Ініціатором внесення та розгляду парламентом цього законопроект виступив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

Згідно пояснювальної записки до законопроекту, необхідність його прийняття виникла з огляду на непоодинокі випадки укладання незаконних угод із землею, зокрема видачі довіреностей, якими передбачена  можливість відчуження у будь-який спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), що належать громадянам.

Якщо мова йде про факт, коли власники земельних паїв видали сільськогосподарському підприємству довіреності на право розпоряджатися землею, а його недобросовісний керівник незаконно відчужив землю, це одна справа. Однак, як бути у випадку, коли власник продав свій земельний пай з власної волі? Незважаючи на заборону на продаж землі сільськогосподарського призначення, існує кілька відносно легальних схем, які дозволяють це зробити (наприклад через укладення попереднього договору).

Таким чином, разом з попередженням випадків недобросовісного відчуження земельних ділянок, парламент завдав також удару по тих представниках агробізнесу, які концентрували земельні ділянки шляхом їх викупу у власників земельних паїв.

Поспішність з прийняттям закону може викликати нові проблеми.

Відповідно до ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.  Однак, не виключено, що селянин, який отримав гроші за свій земельний пай, не зможе їх повернути, так як гроші були витрачені.

Визнання угод щодо відчуження земельних ділянок та земельних паїв недійсними позбавить також фермерів чи власників сільськогосподарських підприємств мотивації інвестувати в землю, що відповідно призведе до зниження урожайності та відтоку капіталів з сільськогосподарського сектору.

Однак, ще більшу загрозу для АПК несе нова депутатська ініціатива. 14 лютого 2006 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо подовження терміну заборони внесення до статутних фондів, продажу та відчуження землі. Ініціаторами внесення законопроекту виступили депутати із фракції соціалістів Олександр Мороз, Іван Бокий та Микола Рудьковський.

Законопроектом пропонується продовжити дію пункту 14 "Перехідних положень" Земельного кодексу України щодо заборони внесення до статутних фондів господарських товариств земельних часток (паїв) до 1 січня 2012 року. На такий же термін передбачено дію мораторію на продаж та відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Нагадаємо, що термін нинішнього мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення закінчується 1 січня 2007 року.

Як передбачається, законопроект про продовження мораторію на продаж землі буде винесено на розгляд парламенту на останньому пленарному тижні роботи Верховної Ради України четвертого скликання, тобто 14-17 березня 2006 року. В умовах передвиборчої кампанії законопроект напевно буде прийнято. У цьому випадку останнє слово буде за Президентом України Віктором Ющенком, який може скористатися правом вето. Подолати вето депутати навряд чи зможуть та й для більшості політичних сил за виключенням соціалістів та комуністів, у цьому вже не буде й потреби – вибори завершаться.

От тільки чи буде користі українському селянину від такої надмірної уваги до його землі-кормилиці. Адже з передбачених бюджетом  на підтримку АПК більше 10 мільярдів гривень, до селян дійде хіба що дещиця. А приватний капітал, особливо іноземний, в умовах правової невизначеності, навряд чи ризикне прийти на щедрі українські чорноземи.

Огляд законотворчості:

(важливі законопроекти, прийняті 21-24 лютого 2006 р.)

Прийнято в першому читанні:

Проект Закону про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки (реєстр. №8617 від 16.12.2005 р., ініціатори внесення – народні депутати України Адам Мартинюк, Ігор Юхновський, Михайло Родіонов).

Проектом Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки передбачено вирішення комплексу завдань в частині розвитку інформаційного суспільства, мережі Інтернет, розвитку людського потенціалу, поширення сучасних інформаційних технологій тощо.

У проекті визначена мета, принципи та основні завдання Національної стратегії, охарактеризовано сучасний стан інформатизації України, визначено основні етапи виконання програмних заходів, виписані положення, присвячені науково-технічному, організаційному, фінансовому забезпеченню виконання Національної стратегії, а також контролю за її виконанням. У проекті також деталізовано основні напрями та заходи виконання Національної стратегії з нормативно-правового та науково-технічного забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні.

Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) (реєстр. №8661 від 23.12.2005 р., ініціатор внесення – Кабінет Міністрів України).

Законопроектом передбачається подальше вдосконалення механізму диверсифікації активів інститутів спільного інвестування з метою вкладання коштів у ліквідні інструменти фондового ринку.

Зокрема, проектом встановлено, що диверсифікованим ІСІ забороняється:

- тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ (у чинній редакції - більше ніж 30 відсотків загальної вартості активів ІСІ), при цьому не більш як 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ в зобов'язаннях одного банку;

- придбавати або додатково інвестувати у державні боргові цінні папери, доходи  за  якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більш як 50 відсотків  загальної  вартості активів ІСІ (у чинній редакції - більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів ІСІ).  При  цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ у державні цінні папери одного випуску (у чинній редакції - забороняється інвестувати кошти ІСІ менше ніж у три види державних цінних паперів);

- придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ чи 50 відсотків загальної вартості активів ІСІ у разі, коли не менш як 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ становитимуть акції українських емітентів, що відповідно до законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб, є венчурним фондом. Власниками цінних паперів венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

Пайовий інвестиційний фонд припиняється у разі його ліквідації, злиття чи приєднання в порядку, встановленому Комісією. Злиття та приєднання здійснюється у разі, коли пайові інвестиційні фонди перебувають в управлінні однієї компанії з управління активами.

Реалізація норм Закону на практиці сприятиме підвищенню ефективності інвестиційної діяльності інститутів спільного інвестування, що в цілому збільшить обсяги надходжень інвестиційних ресурсів у економіку України.

Прийнято в цілому, як закон:

Закон України „Про Фонд державного майна України" (реєстр. №7364 від 15.04.2005 р., ініціатори внесення – народні депутати України Валентина Семенюк, Олександр Мороз) /прийнято в новій редакції з урахуванням Пропозицій Президента/. Законом регулюється діяльність Фонду державного майна України.

Пропозиції Президента стосувалися неузгодженості положень Закону з пунктом 5 статті 116 Конституції України, відповідно до якого саме Кабінет Міністрів України забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності, а також здійснює управління об'єктами державної  власності  відповідно  до закону. Натомість Законом, Фонд державного майна України наділяється повноваженнями власника державного майна та повноваженнями з управління об'єктами державної власності.

Закон України „Про управління об'єктами державної власності" (реєстр. №6027 від 10.08.2004 р., ініціатор внесення – народний депутат України Валентина Семенюк) /прийнято в новій редакції з урахуванням Пропозицій Президента/. Законом визначені особливості управління окремими видами об'єктів державної власності.

Пропозиції Президента стосувалися визначення управління об'єктами державної власності, тобто - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними. Також, на думку Президента, Закон містить низку положень, які не є предметом його правового регулювання. Так, окремі статті Закону присвячені утворенню та діяльності державних акціонерних компаній, державних холдингових компаній, державних підприємств, казенних підприємств, державних установ та організацій, що не стосується питань управління об'єктами державної власності. Ці питання належать до сфери регулювання інших законодавчих актів, зокрема Закону України "Про господарські товариства", Господарського та Цивільного кодексів України. Крім того, має місце певна колізійність між відповідними нормами кодексів та положеннями Закону "Про управління об'єктами державної власності").

Крім того, у переліку об'єктів управління, визначених статтею 3 Закону, відсутні об'єкти інтелектуальної власності, що належать державі. В такому випадку, поза межами регулювання Закону залишається питання щодо управління цими об'єктами.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності)" (реєстр. №8125 від 08.09.2005 р., ініціатор внесення - Кабінет Міністрів України).

Законом вносяться зміни до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими передбачається спрощення окремих процедур державної реєстрації, постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у відповідних органах державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондах соціального страхування.

Прийняття Закону прискорить здійснення окремих реєстраційних процедур та зменшить їх вартість. Крім того, реалізація положень Закону на практиці дозволить скоротити терміни взяття на облік та зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у відповідних органах державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондах соціального страхування.

Постанова Верховної Ради України "Про заслуховування інформації Кабінету Міністрів України про стан виконання державного та місцевих бюджетів за 2005 рік та вплив поточної економічної ситуації на виконання бюджету у 2006 році" (реєстр. №9137 від 20.02.2006 р., ініціатор внесення - народний депутат України Людмила Супрун)

Відповідну інформацію пропонується заслухати 14 березня 2006 року на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (реєстр. №7818 від 15.07.2005 р., ініціатор внесення - Кабінет Міністрів України).

Законом регулюються відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" було розроблено на базі проектів Законів України "Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (реєстраційний номер у Верховній Раді України третього скликання 4016 від 02.03.2000 р.) та "Про емісійні цінні папери та фондовий ринок" (реєстраційний номер у Верховній Раді України третього скликання 4016-Д від 21.11.2001 р.) із виключенням положень, які стосуються Національної депозитарної системи.

Крім того, в Законі враховано положення Законів України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про обіг векселів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та низки законопроектів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді України або найближчим часом будуть внесені.

Закон подає чітку класифікацію цінних паперів України, впорядковує питання виникнення та передання прав за цінними паперами, визначає вимоги та умови при здійснені емісії цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, встановлює вимоги до проспекту емісії та публічного розміщення цінних паперів, визначає види та обов'язкові вимоги до здійснення професійної діяльності на фондовому ринку України, а також встановлює єдині на території України вимоги до здійснення фондовими біржами діяльності з організації торгівлі.

У Законі впроваджується система розкриття інформації на фондовому ринку, яка охоплює всіх його учасників, що відповідає основним вимогам, прийнятим в цивілізованих країнах світу. Чітко визначається поняття "інсайдера" та "інсайдерської інформації", а також встановлюються норми і обмеження, що регулюють використання інсайдерської інформації при укладанні договорів щодо цінних паперів.

Окремі розділи Закону присвячено питанням професійної діяльності на фондовому ринку, емісії при відкритому (публічному) та закритому (приватному) розміщенні цінних паперів, розкриттю інформації на фондовому ринку, саморегулюванню на фондовому ринку.

Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" (нова редакція), реєстр. №6073 від 01.09.2004 р., ініціатори внесення – народні депутати України Роман Зварич, Валерій Лебедівський).

Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Основними положеннями законопроекту є: положення про сертифікацію аудиторів та Реєстр аудиторів і аудиторських фірм; положення, які визначають повноваження, порядок створення, структуру та діяльність Аудиторської палати України; положення про професійні громадські організації аудиторів; положення, які регулюють порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; положення, які визначають права, обов'язки та відповідальність аудиторських фірм та господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" законопроект визначає предметом аудиту бухгалтерський облік та фінансову звітність суб'єкта господарювання, замість публічної бухгалтерської звітності, яку передбачає чинний закон.

Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про підприємництво", законопроект не містить норм про ліцензування аудиторської діяльності.

На відміну від чинного закону законопроект передбачає: створення Реєстру аудиторів та аудиторських фірм; наявність вищої економічної та/або юридичної освіти як обов'язкову вимогу для осіб, які можуть бути аудиторами; безстроковість сертифікату про кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю; інший порядок створення Аудиторської палати України; посаду Голови Аудиторської палати України; можливість створення більш ніж однієї професійної громадської організації аудиторів; контроль Аудиторської палати України за якістю аудиторських послуг та аудиторською діяльністю  тощо.

Громадська організація "Центр правового аналізу та дослідження політичних ризиків" (CLAPRI).

Керівник Центру CLAPRI - Михайло Дяденко.

Керівник проекту "Політичні ризики для бізнесу та суспільства" - Надія Сіренко.

Контакти: info@clapri.org

Примітка: оскільки проект "Політичні ризики для бізнесу та суспільства" реалізується ентузіастами на громадських засадах, заздалегідь просимо вибачення за можливі орфографічні чи стилістичні помилки.

02.10.2008


15.03.2017
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" розглядає питання про врегулювання проблеми вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя...
05.01.2017
Якщо говорити про економічні підсумки року, то самим провальним слід все ж вважати боротьбу з корупцією, від якої страждає українська економіка, і яка досить боляче на неї впливає.


07.07.2016
6 липня 2016 року Посол Італії в Україні Фабріціо Романо вручив від імені Президента Італії народному депутату України Оксані Білозір високу державну нагороду Італійської Республіки – Орден Зірки Італії з присвоєнням звання «кавалер».


Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти