Політичні ризики

Справа про українську демократію

Центральний і єдино важливий сюжет президентських виборів-2010 в Україні - це демократія.

Чи вдасться зберегти цілком реальні демократичні досягнення Помаранчевої революції в умовах, коли обидва фаворити президентських перегонів можуть вважатися ким завгодно, тільки не демократами? Ось у чому питання.

Формула демократії

Як вчить нас досвід новітньої історії, Віктор Янукович та Юлія Тимошенко ставляться до демократії та громадянських свобод приблизно однаково. Це ставлення коротко можна сформулювати так: "Демократія і свободи - це добре, коли ми в опозиції, і погано, коли ми при владі".

Такій формулі, в принципі, люблять слідувати всі класичні та професійні пострадянські "демократи". Тому назвемо її, для зручності викладу, формулою пострадянської демократії - ФПД.

І для Януковича, і для Тимошенко демократія - це важіль взяття влади, а влада - інструмент пріоритетного знищення демократії. Хоча, зрозуміло, антидемократичні позиви і наміри обидвох лідерів будуть, в деякій мірі, стримуватись фактором Євросоюзу, куди Україна продовжуватиме прагнути за будь-якого наступного президента.

Однак не можна сказати, що успіх когось з фаворитів виборів-2010 матиме для української демократії однакові наслідки.

У випадку перемоги Юлії Тимошенко найбільш імовірний сценарій післявиборчого розвитку подій виглядає приблизно так.

* Партія регіонів розвалюється - чи, принаймні, припиняє існування в нинішньому вигляді.

Це пов'язано з первісним кон'юнктурним, а значить, позаідеологічним характером ПР як політичного утворення, яке було де-факто створено декількома впливовими бізнес-групами та підконтрольного їм. Така квазіполітична структура може нормально існувати або при владі, або в очікуванні швидкого приходу до влади. Довго висиджувати своє щастя в опозиції вона принципово не здатна.

* Віктор Янукович, свого часу примусово призначений публічним лідером, поступово йде з політичної авансцени.

Його можливі наступники в ніші політичного лідера Півдня та Сходу не будуть радикально ворожими до української влади. Навпаки, вони спробують знайти з нею компроміс і стати конструктивною / керованою опозицію. У цій справі їм якраз будуть в нагоді російські зразки.

* Правляча коаліція фактично зросте за рахунок депутатів-перебіжчиків і стане цілком стійкою. В свою чергу, відхід Віктора Ющенка з Банкової знизить градус коливань в НУНС і послабить антитимошенківську частину цієї фракції.

* Прем'єр-міністром стає повністю лояльна до Юлії Тимошенко постать.

* Підсумок: Юлія Тимошенко де-факто стає президентом і головою уряду України одночасно.

Отож Україна отримає Юлію Тимошенко з повноваженнями, більшими, ніж свого часу у Леоніда Кучми, за відсутності виразної дієздатної опозиції. Причому на невизначений термін - ясно, що на дострокові вибори Верховної Ради президент Тимошенко не піде, бо це ні до чого. Що буде в такому разі з демократією та свободами - приблизно зрозуміло (Див. формулу пострадянської демократії).

Інша річ, якщо президентські вибори виграє Янукович. Юлія Тимошенко не здасться і не зникне. Щонайменше, через дві причини.

1. Тимошенко, на відміну від Януковича, - не політичний гомункул, вирощений у політтехнологічній пробірці. А справжній харизматичний лідер. Те, що вона здатна виживати - і дотискати - незалежно від зовнішніх обставин, Тимошенко вже не раз доводила.

2. Успіх Януковича - особливо на фоні відходу Ющенка - неминуче призведе до консолідації навколо Тимошенко всіх, хто категорично не сприймає переможця за ідеологічними і/чи естетичними мотивами.

Тому, у випадку перемоги лідера ПР, нинішня парламентська коаліція навряд чи розвалиться. Навпаки, вона має всі шанси згуртуватись. І нагадати новому президентові, що повноважень-то у нього, м'яко кажучи, небагато.

Тобто, прихід Януковича замість Ющенка зовсім не означає кардинальної зміни влади. Ні - це просто точечна зміна політичного дизайну. Прибрали з червоного кутка трипільський вулик - поставили пальму Мерцалова.

Конституція, за якої головна влада все ж таки належить парламенту, в цей момент перетвориться з об'єкта гидливого паплюження на предмет палкого захисту з боку "коаліції Тимошенко".

І зовсім не факт, що Януковичу всупереч Тимошенко вдасться протиснути дострокові вибори Верховної Ради. Ось, Ющенко в 2008-м уже намагався - і що?

Результат: Україна отримає президента Януковича з обмеженими повноваженнями і сильною противагою в особі уряду / парламентської більшості.

В такій ситуації демократія і свобода слова збережуться, оскільки вони будуть ще потрібні обом протидіючим сторонам.

Висновок: інтересам української демократії, в більшій мірі, відповідає перемога Віктора Януковича. Як не дивно промовляти це через п'ять років після Революції.

Неважливі питання

Інші ж передвиборчі сюжети, якими намагались нагодувати Україну політтехнологи різних штабів, не мають системоутворюючого значення.

Твердження, що 17 січня і 7 лютого 2010 року Україна начебто робить цивілізаційний вибір, - блеф.

Цивілізаційний вибір, було, за великим рахунком, зроблено ще на початку дев'яностих років минулого сторіччя. Причому подарували цей вибір Україні дві імперії.

Перша - російсько-радянська - саморозпустилась в 1991-му, не залишивши Україні іншого шансу, крім незалежності. Друга - Євросоюз - політично оформилась в 1992-му. Створивши могутнє гравітаційне поле, в якому с тих пір невідворотньо перебуває незалежна Україна.

І Леонід Кравчук, і Леонід Кучма, нехай петляючи, зиґзаґами і кривляво, цьому базовому цивілізаційному вибору слідували. Певна дурниця могла трапитись лише в 2004-му, на точці згину історії. Однак Помаранчева революція відбулась - і, за історичними правилами, далеко та глибоко не випадково.

Приєднання України (у випадку перемоги Януковича) до якогось російського євразійського проекту, чим страхають нині піарщики Тимошенко, неможливе. Хоча б тому, що ніякого євразійського проекту в Росії не існує.

Є банальний проект сировинної клептократії, цілком характерний для багатих на природні ресурси країн третього світу. Саме цей проект Януковича поставили уособлювати в 2004-му.

Спроба зробити Україну частиною подібного проекту тоді з тріском провалилась, і цілком закономірно: по-перше, в Україні, на відміну від Росії, немає ідеї царя, яка легітимізує сировинну клептократію в публічному полі; по-друге, в Україні немає великих запасів сировини, що зазвичай складають економічну основу такого типу режиму.

Так що за будь-якого наступного президента рух України в напрямку ЄС та НАТО продовжиться.

Інша річ, що швидкість руху - знову ж таки за будь-якого нового президента - буде досить незначною. І не лише тому, що Україна внутрішньо погано готова до заповітного членства. А, головним чином, тому, що країни-засновники ЄС не хочуть у недалекому майбутньому розширення Єдиної Європи. Щоб не збільшувати тягар своїх економічних обов'язків.

А США за Барака Обами - не прагнуть до нового швидкого розширення НАТО. Щоб не збільшувати тягар своїх військових обов'язків. І вплинути на це Україна поки що невзмозі.

До речі, варто зазначити: нинішні президентські вибори в Україні - перші після 1991 року, коли Росія практично не втручається і точно не справляє скільки-небудь помітного впливу на результат.

Загалом, можна констатувати, що в Україні проходять цілком нормальні вибори. Коли жодна зі сторін не має наперед відомої та вирішальної адміністративної переваги. Коли результат неможливо точно сформулювати до самого дня виборів.

І дуже хотілося б, щоб такі президентські вибори були не останніми. Простіше кажучи, щоб в Україні збереглась демократія.

Станіслав Бєлковський, для Української Правди

11.01.2010


15.03.2017
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" розглядає питання про врегулювання проблеми вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя...
05.01.2017
Якщо говорити про економічні підсумки року, то самим провальним слід все ж вважати боротьбу з корупцією, від якої страждає українська економіка, і яка досить боляче на неї впливає.


07.07.2016
6 липня 2016 року Посол Італії в Україні Фабріціо Романо вручив від імені Президента Італії народному депутату України Оксані Білозір високу державну нагороду Італійської Республіки – Орден Зірки Італії з присвоєнням звання «кавалер».


Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти