Україна сьогодні

Фільм про мене був би цікавіший, ніж «Віднесені вітром»

Напередодні Жіночого дня, роздумуючи про роль жінки в українському суспільстві, мені хочеться, щоб справедливість восторжествувала, і в історії України було відмічено: Наталія Вітренко відстояла високу роль жінки в найскладнішій сфері – політичній. Я глибоко переконана – рано чи пізно таке трапиться.

Я згадую 1999 рік, коли вперше балотувалася на посаду Президента України. Скільки було злих уколів, різного роду наклепницьких листівок і статей у мою адресу тільки тому, що жінка раптом наважилася претендувати на таку високу посаду.

Я глибоко переконана, що тоді, якби були чесними вибори, я вийшла в другий тур і, згідно думкам усіх соціологів і політологів, які говорили, що я єдина можу перемогти Кучму, стала б Президентом України…

2004 рік. Він також був дуже складним для участі в президентських виборах, тому що тоді пішла "розполюсівка" країни на "хто за Ющенка", "хто за Януковича". І це настільки тяжіло над всіма, настільки забивалося в голови, що в цих умовах брати участь у боротьбі і на щось претендувати було дуже складно.

І знову тоді я була єдиною з жінок. І знову мені було дуже складно: хтось не сприймав мою програму, не погоджувався з моїми поглядами на економіку, державне будівництво, мовне питання. До цього ще домішувалася і злість проти мене – як це я, жінка, і знову насмілююся на щось претендувати?...

Проте, я пройшла це. І зараз, у 2009 році, подивіться, скільки жінок претендувало на посаду Президента України. За цей час у суспільній свідомості вже стало цілком нормальним те, що в Україні Президентом може бути жінка.

Але зараз майбуття жінок у політиці трохи затьмарює роль Тимошенко. Коли я пояснювала, чому жінці потрібно йти в політику, я аргументувала тим, що жінка – це Берегиня. Жінка дає життя і тому вона буде об'єктивна по роду своєї фізіології, це життя захищатиме, згладжуватиме гострі кути, за рахунок свого жіночого начала вона об'єднуватиме людей на найважливіше – на створення, на творчість.

Тимошенко ж привнесла в політику багато злості. Хижацької, з кігтями, з іклами, коли неможливо нічого зрушити, нічого довести, коли демонстративно плюється на те, що є дорогим переважній більшості населення, мільйонам людей і відстоюється тільки те, в чому вона захотіла себе утвердити або в чому її націлює Захід.

Я думаю, саме ця роль хижачки підірве трохи в нашому суспільстві довіру жінок до політики. Але змінити ситуацію вже буде неможливо, тому що всі минулі роки, мій прихід у Верховну Раду, коли я стала найактивнішим політиком у парламенті, найбільше говорила, найчастіше виступала. І керівництво партією, яка була опозиційною весь цей час, і моя участь у президентських кампаніях, і діяльність нашої партії, яка, – я підкреслюю це, більш ніж наполовину складається з жінок – все це утвердило в українській політиці роль жінки.

Я глибоко переконана, що в перспективі в політиці жінок повинно бути набагато більше – і в органах місцевої влади і, звичайно, в парламенті і в уряді. Не випадково в ООН вважають, що цивілізована країна та, де не менше 30% жінок працюють у парламенті.

Я думаю, це дуже правильний критерій, він повинен бути в Україні прийнятий за зразок, до цього потрібно прагнути. Зараз лише 8% жінок у парламенті, але коли будуть нові вибори, я впевнена, жінки в більшій кількості прийдуть до найвищого законодавчого органу.

Що стосується роботи жінок в інших сферах – безумовно, вони виконують дуже складні функції, і справляються з цим гідно. Неважливо, банківська це справа чи промислове виробництво, чи авіація. Яку б ми не взяли галузь, ми бачимо, що з кожним роком роль жінки там зростає.

Але все-таки найголовніше для жінки – народити дитя. І я вважаю, що вся діяльність держави повинна бути направлена на те, щоб забезпечити здоров'я жінки. Щоб дати можливість кожній народити здорову дитину, щоб цю дитину зберегти, щоб вона зростала, розкриваючи всі свої, природою, генетикою закладені найкращі якості. Саме це повинно бути метою держави.

Не "Україна понад усе" - це гасло нацистів, а "Людина понад усе". Тому що найголовніше – це дитя, це продовження роду.

Якби хтось зняв про мене фільм, він був би цікавіший, ніж "Віднесені вітром" - до такої міри моє життя насичене, небезпечне, складне і цікаве. Але я рада, що мені все це випало на долю. І попереджаю – це далеко ще не остання серія.

Наталія Вітренко,   "ForUm"


06.03.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти