Україна сьогодні

БЮТ: проблеми опозиції

Питання з владою в Україні вирішено. Є президент, прем'єр і спікер. Їх легітимність може викликати сумніви, але без відповідних рішень судових органів – лише умоглядно.

Натомість українська опозиція вимагає уважного аналізу...

Песимісти можуть вказати на те, що напівп'яний натовп біля пам'ятника Кобзарю, зібраний за тарифом 20 грн/год, не мав ані найменшого права іменуватися "всенародним віче" і обирати лідера української опозиції.

Оптимісти – що БЮТ, як не крути, залишається найбільшою політичною силою, яка опонує діючій владі, і, власне, лідер блоку вийшла у другий тур президентських виборів, програвши переможцю всього 3,5%.

Опозиція справжня і не дуже

Втім, про своє право називатися опозицією, крім БЮТ, заявили і Арсеній Яценюк, і В'ячеслав Кириленко, і Віктор Ющенко, і купа інших, включно з ВО "Свобода".

Не секрет, що золотою мрією БЮТ є становлення в Україні двопартійної системи. На сьогоднішній день стратегічним завданням блоку і його лідера являється переконати всіх у тому, що вони – то єдина опозиційна сила в країні. Всі інші – "зрадники" і "підспівувачі" у хорі імені Януковича, "кишенькова опозиція".

Давайте ж на хвилину повіримо Юлії Тимошенко, визнаємо, що тільки в БЮТ працюють справжні опозиціонери. Тож оцінимо їхні можливості виконувати опозиційні функції.

Візьмемо підручники з політології чи з загальної теорії політики і з'ясуємо, що повинна робити опозиція.

Багато хто вважає, що найважливішою (і чи не єдиною) функцією опозиції є критика чинної влади. Мовляв, опозиція – це Цербер, що прискіпливо відслідковує всі її дії, вказуючи на помилки і порушення.

По-перше, горезвісним цербером в розвинених країнах є ЗМІ та громадянське суспільство. По-друге, законність/незаконність дій влади встановлюють не опозиційні герої ток-шоу, а прокуратура і суди.

Але справа навіть не в тому. Найважливішою функцією опозиції є вироблення альтернативних проектів розвитку держави і суспільства (і їх популяризація).

Поклавши руку на серце, з цим у БЮТ великі проблеми. Адже йдеться про титанічну роботу: на кожен законопроект, запропонований коаліцією "тушок", опозиції потрібно вчасно відповідати альтернативним якісним (!) Законопроектом.

На кожну програму розвитку "чого-небудь" – своєю програмою. При цьому всі розробки мають бути реалістичними, щоб у випадку зміни влади, ті ж бютівці змогли впровадити їх у життя "з коліс".

Поки що нічого подібного немає. Передвиборчі програми та гасла БЮТ і ПР, якщо не брати до уваги мовне питання і членство в міжнародних організаціях, дуже схожі.

Це й не дивно: "масові партії" приречені агітували "за все хороше і проти всього поганого". Більше того, жодна з попередніх передвиборчих програм БЮТ так і не була виконана. Найяскравіший приклад – "Український прорив", який сміливо можна віднести до українських провалів.

Щоправда, у ПР ситуація анітрохи не краща. (А через три-чотири місяці в цьому, швидше за все, зможуть переконатися всі охочі).

Те, що БЮТ намагається видати за власне бачення розвитку держави і суспільства (а українським політикам властиво плутати ці поняття), як правило, будується на банальних антитезах того, що пропагують регіонали (ЗНО тільки українською, анти-ЄЕП, не допустити введення російської як регіональної мови).

Крім того, судячи з програм і обіцянок, і БЮТ, і ПР були готові боротися за полегшення життя малому і середньому бізнесу. Тільки чи готові бютівці спільно з регіоналами розробляти і приймати відповідні закони?

Вже смішно? У розвинених демократіях спільна робота влади і опозиції над наболілими проблемами не є чимось незвичайним. Але український досвід говорить про те, що ПР і БЮТ здатні спільно голосувати тільки за ті проекти, які дозволили б без проблем "роздерибанити" країну на двох, не пускаючи до корита альтернативні політичні сили.

Приміром, за підвищення виборчого бар'єру до 7% або 10% БЮТ та ПР проголосують з радістю, але користі від того для пересічного громадянина України не буде.

Отже, найпершим випробуванням для БЮТ буде розробка реалістичного альтернативного курсу розвитку країни. Причому побудованого не на банальному запереченні ініціатив Януковича і його уряду.

Повне заперечення

Це ще один дуже важливий момент, не згадавши про який, ми не можемо продовжити розмову про функції опозиції. Опозиційний дебют Тимошенко почався з того, що вона оголосила нелегітимними президента, коаліцію та прем'єр-міністра. "З середи влада в Україні повністю нелегітимна" – сказала Тимошенко.

Раніше фракція БЮТ практично в повному складі проігнорувала інавгурацію Януковича. За відсутності відповідних висновків судових органів і міжнародних спостерігачів, подібна поведінка заганяє БЮТ у нішу "позасистемної опозиції".

По суті, не визнаючи перемогу Януковича і призначення нового Кабміну, БЮТ прирікає себе (щоб бути послідовним) на створення "паралельної держави".

Історії відомі подібні приклади, але всім зрозуміло, що в Україні вони не мають шансів на реалізацію. Тим більше у вигляді "тіньового уряду", неефективність якого була доведена давно – з часів тіньового Кабміну Павла Лазаренка (до його складу входила і Тимошенко).

І це ще не все. На питання про те, які методи боротьби з владою обере БЮТ, Тимошенко відповіла в дусі того, що її методи – це "майдани, блокування рішень і трибуни Верховної Ради".

Простіше кажучи – шлях в нікуди. Навіть в самому БЮТ порядком втомилися від подібної "партизанщини".

Все це говорить про те, що існування "цивілізованої опозиції" в Україні під загрозою. І ця загроза походить з особистої жіночої образи.

Опозиційний запобіжник

Друга за значимістю функцією опозиції дійсно є критика влади і жорсткий контроль за нею. З цим, здається, проблем у БЮТ виникнути не повинно. Але кілька нюансів все-таки є.

По-перше, українська політична боротьба занадто віртуалізована і театралізована численними ток-шоу. Точніше, вона і існує лише в форматі теледійства.

Це, у свою чергу, означає, що форма критики переважає над змістом.

Так, ЮВТ немає рівних у полеміці в прямому ефірі, але її аргументи, за правило, бездоказові.

Тобто в ефірі будь-якого шустера можна висувати будь-які ефектні звинувачення, абсолютно не турбуючись правдоподібні вони чи ні. Повна свобода слова без найменшого натяку на верховенство права – вирок демократії.

Українські політики не відповідають ні за свої слова, ні за вчинки. Досить згадати звинувачення Тимошенко в тому, що уряд Януковича крав зі швидкістю 60 доларів на секунду, слова Ющенка про бомжа Тимошенко.

Всі ці ескапади не отримали і не отримають жодного правового продовження.

Ще нюанс: у БЮТ (крім газети "ВВ" та журналу "Український тиждень", про якість яких не прийнято говорити в пристойному товаристві) практично немає власних ЗМІ. А отже, немає каналів комунікації з суспільством.

Отже питання про те, чи зможе БЮТ оприлюднити навіть правдиві закиди на адресу влади, залишається відкритим. З іншого боку, вітчизняні мас-медіа славляться тим, що за гроші опублікують навіть інтерв'ю з Гітлером, який доживає віку в Антарктиді.

Але якість такої "джинси" завжди залишає бажати кращого, а фінансові ресурси БЮТ – небезмежні.

Опозиція може бути дієвою та ефективною тільки в тому випадку, якщо спирається на соціальні групи, що потерпають від дій влади. Тут БЮТ чекають одразу кілька пасток. По-перше, "чиста" соціальна база і БЮТ, і ПР майже ідентична. Це – бюджетники.

Янукович і Тимошенко, як недалекоглядні популісти, змагалися за голоси тих, хто годується за рахунок держави. ВОНА обробляла то бібліотекарів, то міліціонерів, ВІН широкими жестами обіцяв годівниці всім соціально незахищеним.

При цьому обидва, не соромлячись, загравали з бізнесом, особливо дрібним і середнім, не звертаючи уваги на те, що одночасно знижувати податки і підвищувати соціальні виплати абсолютно нереально.

По-друге, за результатами першого туру президентських виборів стало ясно, що ні БЮТ, ні ПР не вдасться стати всеукраїнськими політичними силами. І нинішньої опозиції нічого не залишилося, як діяти в рамках "розколотої країни": бити на національно-мовний чинник.

Але на полі "націонал-патріотизму", окрім БЮТ, "пасеться" і Ющенка, і, частково, Яценюк, і "Свобода".

Видавити їх – найперше завдання БЮТ, що претендує на монополію у відстоюванні "українських інтересів". І тут починаються проблеми. Як відомо, саме гризня "націоналістів" між собою стала однією з причин недостатньої явки виборців на Заході України та голосування "проти всіх".

До того ж невблаганна електоральна арифметика свідчить – південь і схід завжди переголосує центр і захід – відповідно заганяти себе в заздалегідь програшні географічні рамки для БЮТ смерті подібно.

Внутрішні проблеми

БЮТ у нинішньому вигляді вимагає, як мінімум, "чистки". Але за останні кілька днів посилилися сумніви в тому, що вони відбудуться ("потьомкінські" перестановки кадрів, швидше за все, відбудуться).

Питання в тому, що далеко не всі бютівці морально готові до позасистемної опозиції. Погнати депутатів блокувати трибуну і захоплювати електрощитові можна, але наскільки їм вистачить ентузіазму?

Системні бізнесмени вже давно дистанціюються від активної політики, вважаючи за краще не псувати відносини з владою. Голови комітетів та підкомітетів скучили за нормальною прибутковою лобістською роботою, рядові "кнопкодави" підраховують плюси та мінуси синхронного голосування з коаліцією.

Тимошенко розуміє все це, інакше б не велися розмови про те, щоб дозволити їй, як самопроголошеному лідеру опозиції, бути присутньою у сесійній залі і навіть виступати з трибуни.

(Мабуть, справи у фракції настільки погані, що тільки особиста присутність самої ЮВТ здатна відновити хоч якусь дисципліну...)

Замість висновків

Насправді, БЮТ зможе бути ефективною опозицією. Але для цього Блок повинен перестати бути заручником власного лідера.

Опозиція – це не лише БЮТ. І широке продуктивне об'єднання опозиційних сил, в принципі, можливе. Але для цього й іншим політичним силам доведеться переступити через себе і припинити мізерну війну всіх проти всіх - 2004-й рік показав, що це теоретично можливо.

Насправді, опозиційне місце залишається вакантним, адже воно дістанеться тільки тому, хто запропонує альтернативну і реалістичну програму розвитку держави і суспільства. Це не так і складно – у нової влади, судячи з усього, поки немає ніякої придатної до реалізації програми.

Юрій Кастельман, для УП

16.03.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти