Україна сьогодні

Кульбіт Тігіпка

Сергій Тігіпко став несподіваним віце-прем'єром в уряді Миколи Азарова, при цьому розраховуючи на продовження власної політичної гри.

Третє місце в першому турі президентських виборів, схоже, зіграло з Сергієм Леонідовичем злий жарт. Заручившись підтримкою 13% виборців, Тігіпко пообіцяв, що буде не менше п'яти років займатися політикою, і буде готовий прийняти прем'єрський портфель з рук будь-якого новообраного президента. Відмовившись від підтримки будь-кого з фіналістів президентських перегонів, політик, що вже давно зажив слави "молодого і перспективного", завмер в очікуванні розв'язки. Вона настала не так швидко, як хотілося Тігіпкові, а кадрова пропозиція Віктора Януковича лише підтвердила, що інфляція охоплює не лише економіку, а й претензії політиків: Сергій Тігіпко погодився на посаду віце-прем'єра з питань економічної реформи.

На поверхні лежать не менше двох чинників, що підштовхнули Сергія Леонідовича до повернення у виконавчу владу. Перший – скасування парламентом місцевих виборів, запланованих на 30 травня поточного року. Тігіпко зіткнувся з необхідністю підтримки свого рейтингу в умовах відсутності власного парламентського представництва. Рекрутування в лави "Сильної України" когось із парламентарів, що діють, не могло переламати ситуацію - надто вже невисокий авторитет законодавчого органу. Ще один чинник – запекла боротьба за право називатися опозицією, в якій зійшлися вже декілька політиків у різних вагових категоріях. Сергію Тігіпку в цьому звалищі могли серйозно пом'яти рейтинг, тому він вважав за краще стати віце-прем'єром.

Здивувало інше: Тігіпко, котрий багато разів клявся у відданості своїм виборцям, навіть не порадився з ними і не зібрав з'їзд "Сильної України", а вирішив провести консультації з іноземними дипломатами на тему перспектив свого входження до складу уряду Азарова. Можливо, для кавалера французького ордена Почесного легіону така логіка дій видається прийнятною, але навряд чи вона додає йому самостійності в очах співгромадян-виборців.

Важко не погодитися з тезою Сергія Леонідовича про те, що повноваження в уряді потрібно брати. Це так, і на долю амбітного політика припаде чимало проблем. Одна з них: як поєднати власне бачення перспектив модернізації економіки країни з "батьківським" наказом Віктора Януковича написати програму дій уряду на основі його передвиборної програми "Україна для людей". Ситуація нагадує знайомі Тігіпкові комсомольські часи, коли юнацьке завзяття ВЛКСМ часто розбивалося об партійні вказівки КПРС. Звичайно, можна гарячково вишукувати збіги в баченні економічної проблематики двома різнокаліберними економістами – Януковичем і Тігіпком. Але чи піде на користь лідерові "Сильної України" такий пошук? Він вже пішов на поступки, увійшовши до складу уряду без членів власної команди, і гратиме тими картами, які йому здадуть вищі начальники.

Сергій Леонідович заявив, що умовами його входження в уряд стали збереження власного політичного проекту і публічність. Ніде правди діти, власник добре підвішеного язика і яскраво вираженої харизми Тігіпко буде набагато більш презентабельним учасником переговорів з міжнародними фінансовими організаціями, ніж Микола Азаров. І навіть недостатнє знання англійської мови, що проявилося на форумі в Давосі, не зашкодить. Проте не варто забувати, що уряд (процедура його формування продемонструвала тенденцію дуже чітко) заточений на обслуговування політичних інтересів Віктора Януковича, тому віце-прем'єрові з питань економічної реформи ніхто не дозволить грати роль самостійного і чесного як Робін Гуд героя. В українській політиці давно навчилися бити на злеті тих, хто намагається несанкціоновано переписати під себе правила гри. З іншого боку, Сергію Леонідовичу швидко набридне роль високопоставленого урядового споуксмена. Ось тільки швидко піти у відставку, грюкнувши дверима високого кабінету, не вдасться – необхідне парламентське рішення. І хтозна, чи не пригадає несподівано якийсь раніше непримітний парламентарій особливості продажу банку, що належав Тігіпку, скандинавам, поцікавившись сумою сплачених податків. Дуже актуально буде, особливо після обіцянок віце-прем'єра карати тих, хто платить зарплату в конверті.

Що стосується політичного проекту, то чутки про можливий прихід Сергія Тігіпка на посаду лідера Партії регіонів на найближчому партійному з'їзді виглядають явною маніпуляцією. Коли вже Віктор Янукович власноруч розставив міністрів в уряді Азарова, то відмова глави держави від контролю за найбільшою за чисельністю партією країни видається, м'яко кажучи, дивною. І вибір буде між вірними соратниками Віктора Федоровича – Миколою Азаровим і Олександром Єфремовим, причому в Олександра Сергійовича є певні переваги. Він не лише довів свою відданість, але й уміло керує парламентською фракцією "регіоналів" - великим і неспокійним організмом, в якому не бракує внутрішніх течій. "Приміряти" Сергія Тігіпка на роль партійного лідера "регіоналів" після відомих подій 2004 року можуть хіба що 1 квітня, та і то виключно в рамках внутрішньоурядового тим-білдинга.

Політичний союз з Партією регіонів для Сергія Тігіпка – це свідомо нерівний шлюб, у якому не варто розраховувати ні на потомство, ні на багатий спадок. Тігіпко справляє враження політика, що побоюється опозиційної діяльності, готового до риторичних вправ у владі або до втечі у власний бізнес, аби не опинитися в таборі противників влади. Напевно, такий чиновник в уряді Азарова буде корисний, принаймні як вітринний зразок члена Кабінету Міністрів.

Євген Магда, "Главред"

17.03.2010


Листопад 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1  2  3  4  5
 6  7  8  9  10  11  12
 13  14  15  16  17  18  19
 20  21  22  23  24  25  26
 27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти