Україна сьогодні

Янукович: президент-ревізіціоніст
Західні ЗМІ та дипломати регулярно відкидали твердження про те, що після свого обрання Віктор Янукович буде впроваджувати свою ревізіціоністську внутрішню та зовнішню політику, яка є більш проросійською, ніж була політика Леоніда Кучми після виборів 1994 року. До прийняття бажаного за дійсне у цьому випадку призвели численні твердження, що українські політики під час виборчих кампаній говорять одне, а потім роблять інше.

Виглядає так, наче б то на заході сподіваються, що Янукович не стане одним із них, а продовжуватиме обманювати своїх виборців. Проміжок часу після його інавгурації показав, що він не збирається втілювати у життя те бажане, яке було прийняте за дійсне; а що він збирається стати українським президентом-ревізіціоністом, який покладе край внутрішній та зовнішній політикам, запровадженим в Україні трьома попередніми українськими президентами. Саме як президент-ревізіціоніст буде виступати президент Янукович щодо наведених нижче тем – як у сфері внутрішньої, так і зовнішньої політики України.

Янукович застряг у ідеологічних принципах своєї проросійської виборчої платформи.

1. Розбудова держави. Янукович більше не буде ставити розбудову держави за пріоритет. Сюди входитиме нехтування історичною пам'яттю наприклад, штучними голодомором 1933 року. У листопаді 2006 року Партія регіонів та Комуністична партія не голосували за закон про голодомор. Росія також схвально сприйняла януковичеве більш ніж критичне звернення щодо українських націоналістичних героїв та його обіцянку відмінити указ Ющенка від 22 січня про вшанування лідера Організації Українських Націоналістів Степана Бандери. Янукович може піти набагато далі та провести перегляд шкільних підручників. Такий самий крок зробив Аляксандр Лукашенка у 1994 році у Білорусі після того, як він був обраний вперше.

На відміну від трьох попередніх президентів Янукович не підтримує незалежність української православної церкви. Влітку 2009 року Янукович супроводжував патріарха російської православної церкви Кирила під час подорожі Україною, і патріарх благословив його перед інавгурацією у парламенті 25 лютого 2010 року. Представників української православної чи автокефальної церков на інавгурацію Янукович не запросив.

2. Національна безпека. Янукович та вищі посадові особи Партії регіонів відмінні від трьох попередніх президентів тим, що вони неспроможні вбачати в Росії потенційну загрозу національній безпеці України та її територіальній цілісності. У Кучми були професійні радники, які відповідали за Раду національної безпеки та оборони, такі як Володимир Горбулін та Євген Марчук, і які продовжують критично ставитися до все більш агресивної поведінки Росії на пострадянському просторі. У адміністрації Януковича подібних радників немає.

3. НАТО. Прем'єр-міністр Янукович підтримував звернення Кучми до НАТО для отримання Плану дій для отримання членства (ПДЧ) у 2002 та 2004 роках у Празі та Стамбулі. Кучма та уряд Януковича у 2003 році відправили до Іраку третій за величиною військовий контингент, щоб "підсолодити" покращення стосунків України з США. У 2003 році парламент проголосував за законодавство щодо національної безпеки, яке Партія регіонів теж підтримала, і в якому була викладена мета України про вступ до НАТО. Стратегія уряду до 2015 року, прийнята у 2004 році – ставила завдання для України отримати ПДЧ у 2006 році та стати членом НАТО у 2008 році.

Хоча українські війська були в Іраці, а український президент та уряд прагнули членства у НАТО – у 2004 році під час виборчої кампанії Януковича було розгорнуто безпрецедентну атни-американську та анти-натівську кампанії, спрямовані проти Віктора Ющенка. Це було сигналом очікування на дзеркальні зміни з боку Януковича після того, як Кучма залишить свою посаду.

Після обрання Ющенка звільнений від президента Кучми Янукович перейшов на стійкі проросійські позиції. У 2006 та 2009 роках Партія регіонів та її російські націоналістичні союзники унеможливили проведення спільних військових навчань у Криму в рамках натівської програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ). У вересні 2006 року Прем'єр-міністр Янукович сказав НАТО, що Україна не зацікавлена у ПДЧ, що потопило плани запропонувати Україні ПДЧ через два місяці у Ризі.

Членство у НАТО, яке було центральним аспектом української зовнішньої політики з 2004 року – більше не буде завданням зовнішньої політики за президента Януковича. Перший зарубіжний візит Януковича до Брюсселю у березні 2010 року передбачав ЄС, але не НАТО. Виникає багато сумнівів щодо того, що Янукович буде продовжувати на високому рівні співпрацювати з НАТО у рамках програми "Партнерство заради миру", яка існувала за часів Кучми та Ющенка ще з 1994 року, коли Україна приєдналася до ПЗМ.

4. Російські пропозиції безпеки. Янукович підтримав пропозиції президента Дмитра Медвєдєва щодо договору про європейську безпеку, який є відлунням радянських та більш ранніх російських пропозицій щодо альтернативи НАТО та задля мети витіснити США з Європи. Янукович переконаний, що Севастополь як постійна російська військово-морська база може бути частиною такого договору. ЄС та НАТО не фігурували у пропозиціях Медвєдєва.

5. Митний союз СНД. Приєднання до єдиного економічного простору СНД з Казахстаном, Росією та Білоруссю. Ці три країни не є членами СОТ, і це ускладнює вступ до митного союзу з країнами – не членами СОТ для України. Янукович сказав, що Україна може вступити до цього митного союзу після того, як три його діючі члени приєднаються до СОТ. Іншою проблемою є те, що Україна веде переговори про зону вільної торгівлі з ЄС, а бути одночасно у двох митних союзах – не може жодна країна.

6. Севастополь. Зміна базування Чорноморського флоту у Севастополі із "тимчасової" бази до 2017 року на постійну військово-морську базу. Створення у Севастополі постійної російської бази де-факто буде передачею суверенітету порту Росії, і це може дестабілізувати ситуацію на півострові. Цей крок буде суперечити виборчій програмі Януковича, яка вимагає, щоб Україна була позаблоковою нейтральною державою. Якщо Росія може мати військову базу на території України, то чому подібне не можливе для США, НАТО чи будь-кого іншого?

7. ГУАМ. Янукович має найбільш проросійську позицію серед лідерів країн СНД. Він переконаний, що регіональна група ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова) – організація, яку у 1997 році створив Кучма з метою об'єднання прозахідних країн – однодумців для створення балансу з Росією та СНД, а також для підтримки їх територіальної єдності (три країни – члени ГУАМ "заморозили" свої конфлікти) – не має вагомості. Партія регіонів відсторонилася від того, що Кучма підтримував Грузію, і під час війни 2008 року дотримувалася абсолютно проросійської лінії.

8. Сепаратизм. Партія регіонів ініціювала підтримку з боку України щодо визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії, і резолюцію щодо цього питання було прийнято кримським парламентом, але у всеукраїнському парламенті вона провалилися. Партія регіонів зруйнувала політику трьох попередніх українських президентів, спрямовану на підтримку територіального "статусу кво" всіх країн та територіальної цілісності Грузії. Янукович відійшов від попередньої позиції України по відношенню до Росії, і це показує, наскільки Янукович є більш проросійським ніж був Кучма, який потужно підтримував територіальну цілісність Грузії, Азербайджану та Молдови. За Кучми Україна розуміла, що захист територіальної цілісності Грузії є опосередкованим захистом України. Якщо може бути незалежною Південна Осетія та Абхазія, то чому таким не може бути Крим, і якщо Україна визнає незалежність Південної Осетії, то чому Грузія не може визнати Крим?

9. Енергетика. Відроджується ідея, яка літала у повітрі у 2002 році – те, що газопроводи України, які транспортують 80% російського газу – стають частиною консорціуму. Хоча Росія не отримає у власність більше ніж 50%, але Москва може отримати головний контроль через об'єднання своєї частки із західноєвропейським партнером консорціуму, наприклад, з Німеччиною. Ціль Януковича – повернутися до субсидійованого газопостачання, задля чого він готовий віддати Росії частину газопроводу, і ця ціль вже має попередника – Білорусь, де Росія отримала контроль над 50% її газопроводів. Задля цього Янукович заявив про своє бажання повторно провести переговори щодо угоди про газопостачання, укладеної урядом Тимошенко, який передбачав у 2011 році перехід на ринкові ціни. Президенту Януковичу доведеться відмінити прийнятий у лютому закон, який забороняє надавати у лізинг, оренду чи продавати газопроводи, за який проголосували 430 депутатів, включаючи Партію регіонів.

Повернення до використання непрозорого газового посередника між Україною та Росією, такого як РосУкрЕнерго (РУЕ), який був частиною угод про газопостачання у 2005-2008 роках, але був усунутий урядом Тимошенко. Новопризначений голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін є бізнес-партнером РУЕ і представляє газове лобі у Партії регіонів. Його призначення стало сигналом впливу співвласника РУЕ Дмитра Фірташа, який виставив свої претензії на частку у будь-якому газовому консорціумі в обмін за газ РУЕ, конфіскований у односторонньому порядку Нафтогазом України та Газпромом.

Тарас Кузьо, УП
26.03.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти