Україна сьогодні

Харківські угоди: ефект доміно
Підписані в Харкові Віктором Януковичем і Дмитром Медведєвим угоди навряд чи хтось ризикне назвати тріумфом української дипломатії.

Радше, це каталізатор нової політичної кризи, першого серйозного випробування владної команди.

Українській делегації вдалося до останньої миті тримати в секреті предмет поступок у відносинах з Росією, хоча їх необхідність була очевидною, як дірки в проекті бюджету-2010. Угоди, підписані двома президентами 21 квітня в Харкові, – фактично другий акт драми по здачі національних інтересів України. Перший відбувся в січні 2009 року в Москві, де Юлія Тимошенко підписала "чудові" газові контракти. Там, нагадаю, теж передбачалася 20-відсоткова знижка на перший рік їх виконання, що сьогодні дозволяє Юлії Володимирівні говорити про "найдешевший газ в Європі" для України минулого року. Отже Янукович і Тимошенко в частині вільного тлумачення поняття "національні інтереси України" одне одного варті. Можливо, українська влада вибрала з двох зол менше, пішовши на поступки у військово-політичній сфері, але не здавши контроль над газотранспортною системою. Значення Чорноморського флоту у військовому плані не велике, але це серйозний подразник для вітчизняних націонал-патріотів і привід для самомилувания Кремля. Втім, добрий початок – половина діла… Наша національна еліта в різні історичні періоди була готова розплачуватися Україною за власними векселями.

Чи могла Україна обійтися без поступок? З об'єктивних причин, це маловірогідно – надто вже популізм проник у політичну діяльність. Стабільність влади залежить від уміння пообіцяти виборцям світле завтра і спустити на гальмах обіцянки. Не можна не зауважити, що угоди в Харкові багато в чому нівелювали успішний візит Віктора Януковича до Вашингтона на ядерний саміт. Створюється відчуття, що наша країна таки перетворилася на "велику шахівницю", за якою Росія і США за участю Європейського Союзу пересувають фігури і вибудовують комбінації. Але якщо Віктора Федоровича не лякає перетворення України з суб'єкта міжнародних відносин на їх об'єкт, то що скаже Рінат Леонідович? Навряд чи його цікавлять виключно об'єкти Євро-2012. Важко повірити, що найбагатшому громадянинові України цікаво опинитися на олігархічних задвірках пострадянського простору, адже Ахметов послідовно пробивається на ринки ЄС. Та й інші керманичі вітчизняної промисловості не відчувають пієтету до кремлівських методів вибудовування відносин між владою і бізнесом.

Разом з цим Харківські угоди зафіксували цікавий факт: Росія створила прецедент перегляду підписаних на 10 років угод, умови яких її повністю влаштовували. На перший план вийшла велика політика і, вочевидь, бажання Дмитра Медведєва власноручно сформулювати новий формат відносин з Україною. Поки у наших північно-східних сусідів процвітає тандемократія, повторення перегляду угод можливе і в майбутньому. Адже в міжнародному праві існує не лише ратифікація, але й денонсація договорів.

Крім того, в черговий раз спливли суперечності Основного Закону: стаття 17 Конституції України забороняє створення іноземних військових баз на території нашої країни, а її "Перехідні положення" дозволяють існувати їм у разі ратифікації міжнародних договорів Верховною Радою. За оцінками експертів, 226 голосів для ратифікації, так само як і перевага в Конституційному суді, у Януковича в запасі є. Правда, "регіоналам" не зашкодить заручитися десятком "тушок" для формування гарантованої більшості.

Логіка президентської команди зрозуміла: не лише зробити економічний реверанс спонсорам Партії регіонів, а й отримати кошти, необхідні для ефективнішої соціальної політики. Владі, яка обмінює пролонгацію перебування іноземного військового флоту за формулою "25+5" на 30-відсоткову (читай – 100-доларову) знижку на газ впродовж 10 років, слід добряче замислитися про тези, які вона донесе до своїх співгромадян, які зацікавилися таким обміном. Хоча публічність і відвертість не є козирями Януковича, йому доведеться висувати правдоподібну версію реалізації національного інтересу. Тому і прозвучала, наприклад, цифра в 40 мільярдів доларів, які планується витратити на підвищення соціальних стандартів і поліпшення обороноздатності країни.

Юлія Тимошенко, яка ще вчора готувалася захищати українську ГТС по всій довжині труби від стратегічних партнерів з Росії, сьогодні бичує Януковича за здачу національних інтересів. Нічого нового: лідерка БЮТ спробує виплеснути протести на вулицю, в свою стихію. Поки ж Юлія Володимирівна самовіддано скликає на позачергове парламентське засідання представників опозиції, щоб прийняти постанову, що нівелює домовленості президентів. Шкода, що відсутність депутатського мандата не дозволить Тимошенко з трибуни Верховної Ради полум'яно викрити Януковича як зрадника національних інтересів. Доведеться задовольнятися брифінгом у парламентських кулуарах.

Відверто кажучи, Харківські угоди для Тимошенко в політичному сенсі манна небесна – вони дозволяють їй, витративши мінімальні зусилля, стати лідером опозиції. Принаймні, заяви "Нашої України", "Фронту змін", Народного Руху співзвучні бютівській позиції, а решта – питання техніки. Арсеній Яценюк і Микола Мартиненко вже висловили готовність погоджувати дії з лідером БЮТ. Та й чом би Юлії Володимирівні, наприклад, не підтримати заклик "нашоукраїнців" до імпічменту Януковича і проведення дострокових парламентських виборів? Їй такий варіант не менш вигідний.

Не позаздриш Володимиру Литвину, якому доведеться розплачуватися за спікерське крісло веденням парламентських засідань в екстремальних умовах. Володимиру Михайловичу, судячи з попередніх заяв, належить виступити "адвокатом диявола", і цей виступ здатний знищити рейтинг Литвина. Але відступати нікуди: у поточному політичному сезоні ратифікація домовленостей Медведєва і Януковича – останній і рішучий бій, заради перемоги в якому влада і опозиція кинуть всі резерви. Бадьоро обіцяна спікером російської Державної Думи Борисом Гризловим одночасна ратифікація двома парламентами – швидше, форма психічної атаки, аніж реальний сценарій розвитку подій. Команді Януковича необхідно розвинути і закріпити перший значний зовнішньополітичний успіх, а опозиції – узяти реванш за перемогу Віктора Федоровича на президентських виборах і бліцкриг у справі формування влади.

Ще одна особливість Харківських угод – узгодження питання пролонгації базування Чорноморського флоту з ціною газу, без якої неможливе ухвалення бюджету-2010 і відновлення співпраці з МВФ. Тому випади опозиції влада планує зустріти демонстрацією турботи про економічне процвітання країни. Якщо найближчим часом добробут українців справді зросте, громадська думка Януковича пробачить. Якщо ні – у влади будуть серйозні проблеми якщо не найближчими місяцями, то восени 2010-го. Угода з Росією може спровокувати ефект доміно у внутрішній політиці, коли проблеми виникатимуть ряд по ряд. Розраховувати на допомогу Вашингтона і Брюсселя офіційному Києву не доводиться, натомість Москва готова ліктями розштовхувати охочих дружити з Україною, щоб зайняти їх місце.

Поки що можна констатувати єдине: на зовнішньополітичній арені Україна зазнала чергової поразки, яку називатимуть тріумфом. І справа не в партійній приналежності нинішньої владної верхівки - підкилимна метушня, яку наші народні обранці видають за турботу про народ, не має нічого спільного із захистом національних інтересів.

Євген Магда, "Главред"
23.04.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти