Україна сьогодні

Від стабільності до авторитаризму?
"Демократія – це порядок", – заявив Президент України Віктор Янукович 27 квітня після зустрічі з генсеком Ради Європи Торбйорном Ягландом, відповідаючи на запитання журналістки "Євроньюс" про те, що він може сказати тим "тисячам людей, які протестували в Києві проти підписання угоди з Росією".

"Я вже сказав. Є дві сторони. Одна сторона виступає за, друга – проти. Рішення прийняте в рамках діючої Конституції та законодавства. Воно буде виконуватись", – зазначив Янукович.

Насправді демократія – це завжди процедура. Але Віктору Федоровичу вочевидь зараз не до політологічних тонкощів. Він укріплює свої позиції в очах власного електорату. Саме тому, напевно, дотримання процедури не є пріоритетом ні для нього, ні для його команди. Процедуру було порушено і під час формування нової парламентської більшості (за допомогою, за висловлюванням опозиції, "тушок", тобто входження окремих депутатів, які вийшли з НУНС та БЮТ). Її ж було порушено й під час ратифікації "харківських угод" у парламенті. І тут має йтися не лише про дії опозиції, яка влаштувала "димову атаку", а про те, що влада не забезпечила обговорення цього питання – стратегічно важливого для України та її безпеки. А також не надала достатньо аргументів, які могли б переконати опозицію в правоті влади. Бо демократія – це якраз і є спроба утвердити свою позицію за допомогою аргументів, а не сили (адже залучення силових структур до розслідування дій опозиції в парламенті, а також ініціатива лідера фракції Партії регіонів упровадити депутатську поліцію, хоч як цього хотілося владі, все одно сприйматиметься як силовий тиск на опозицію й надаватиме додаткові аргументи критикам "біло-синіх" як в Україні, так і за її межами). Окрім того, деякі депутати від Партії регіонів були відсутні у залі (зокрема, йдеться про Ярослава Сухого, який сам підтвердив свою відсутність, та про Сергія Ківалова і Сергія Головатого, які перебували у цей час у відрядженні), але їхні картки "голосували".

"Аргументація щодо пов’язування економічних і безпекових параметрів цієї угоди дуже слабка і незрозуміла", – вважає Євген Марчук (інтерв’ю журналу "Український тиждень", №17 від 30 квітня – 6 травня 2010 р.), який обіймав ключові посади в країні: і прем’єр-міністра, і міністра оборони, і голови СБУ, і секретаря РНБОУ – і якого навряд чи можна звинуватити у радикальних настроях чи неаргументованій критиці. Марчук також каже, що «не почув пояснень, чому ця угода не порушує Конституції України", і що "згадана угода суперечить передвиборним заявам регіоналів про намагання об’єднати країну".  

Та, перш ніж перейти до проблеми об’єднання–роз’єднання, ще декілька слів про процедуру. Зокрема, про процедуру ухвалення бюджету. Парламентська більшість встановила рекорд швидкого прийняття основного фінансового документа країни. Його проект було роздано депутатам 26 квітня, а вже наступного дня – проголосовано без будь-якого обговорення в цілому. Навіть Леонід Кучма ніколи не йшов на такі радикальні кроки, намагаючись витримати процедуру. Більше того, сьогодні ніхто й не намагається – ні влада, ні опозиція – донести до суспільства інформацію про те, за яким же бюджетом житиме країна.  

Також міжнародний аудит, про який представники нової влади не перестають говорити з моменту завершення президентських виборів, так і не розпочато. Навіть не було спроб оголосити тендер на проведення такого аудиту міжнародними компаніями, принаймні публічно про це ніде не заявлено. Тим паче що опозиція, яку продовжують лякати цим аудитом, підтримує його проведення, про що говорила і сама Юлія Тимошенко і що нещодавно підтвердив Григорій Немиря, екс-віце-прем'єр-міністр, під час ефіру у Савіка Шустера. Натомість активно працює Генпрокуратура, порушуючи справи щодо представників попереднього уряду і паралельно закриваючи справи щодо тих, хто працював за президентства Кучми (передусім маю на увазі Ігоря Бакая та Руслана Боделана). При цьому як в одному, так і в іншому випадку – все без чітких пояснень та аргументів. Той же Євген Марчук із цього приводу висловився так: "Кримінальні справи проти цих панів порушила українська прокуратура. Там залишились ті самі особи. Виходить, що прокуратура або тоді пішла на кон’юнктурне підігравання владі, або тепер. Прокуратурі варто було б дати якісь пояснення". Звісно, такі дії влади дають підстави опозиції говорити про політичні переслідування, як свого часу говорили в Партії регіонів, коли було заарештовано Бориса Колеснікова.

Ще один факт. Обвинувачуючи "помаранчеву владу" у розбазарюванні державного майна та використанні службового становища, дехто з представників нинішньої влади не проти скористатись уже своїм службовим становищем. Так, скажімо, 30 квітня Київська міська рада передала у приватну власність депутату Верховної Ради від фракції Партії регіонів Святославу Піскуну земельну ділянку площею 10 соток для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Начебто й небагато, однак не дешево, бо на Оболонській набережній, 29, в елітному Оболонському районі. Мабуть, це така нестандартна реакція київської влади на те публічне шмагання мера Черновецького, що його влаштував прем’єр Микола Азаров? Адже, гадаю, не кожен простий киянин має таку можливість – отримати у власність шмат Оболонської набережної.

Віктор Янукович під час президентських виборів обіцяв у разі свого обрання бути Президентом усієї країни, бо, мовляв, Віктор Ющенко з цією місією не впорався. Певні намагання сподобатись не своєму виборцю у Януковича були, зокрема, йдеться про виголошену ним у Каневі в Шевченківські дні заяву про українську мову як єдину державну. Проте вже з перших днів нова влада ухвалила ряд рішень, а також зробила низку заяв, які жодним чином не сприяють об'єднанню країни, а навпаки – є подразником для частини суспільства і сприяють радикалізації настроїв. І йдеться не лише про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму. Інколи складається враження, що у Януковича та його команди "емоціо" переважає над "раціо", особливо якщо ми говоримо про гуманітарну політику. Бо призначення Дмитра Табачника міністром, заяви щодо російської мови (ніби її хтось раніше забороняв), позиція щодо Голодомору (про Шухевича та Бандеру навіть не згадую), ініціатива одеських та запорізьких комуністів щодо встановлення пам'ятників Сталіну (а це не просто справа місцевої влади, як зараз намагаються представити, бо, якби в одній із федеральних земель Німеччини вирішили спорудити пам’ятник Гітлеру, думаю, канцлер Ангела Меркель не могла б на це не відреагувати) тощо – не інакше, як звичайне бажання насолити "помаранчевим", просто відігратись. Аргументи, що так хоче більшість громадян країни, не працюють (бо насправді за Януковича проголосувала не більшість країни, а більшість тих, хто прийшов на вибори, та ще є й значний відсоток тих, хто голосував проти всіх). Однак варто замислитись, чим таке "емоціо" загрожує країні. Бо вже зараз починаються розмови про те, що, мовляв, краще віддати Росії частину території, аби не мати проблем із двома ментально різними частинами України. Це – перший крок до розвалу країни. Минуле не може превалювати над майбутнім – цю істину ніяк не міг засвоїти Президент Віктор Ющенко. Сьогодні його помилки повторює Президент Віктор Янукович.

Отже, претензії, які можна пред’явити новій владі, – це порушення процедури прийняття рішень, поглиблення розколу країни та відсутність публічного діалогу зі стратегічних для України питань. Це небезпечні тенденції, особливо якщо врахувати, що у Віктора Януковича є бажання змінити Конституцію. Поки що він не озвучив ідеології цих змін, але якщо процедурно це буде зроблено у такий самий спосіб, як було ратифіковано "харківські угоди" або прийнято бюджет-2010, то будуть усі підстави стверджувати, що від розмов про стабільність та порядок до авторитарних дій – один крок.

Діана Дуцик, "Главред"
18.05.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти