Україна сьогодні

Шпагат по-спікерськи
Політична ситуація примушує Володимира Литвина глибше й глибше опускатися на шпагат між коаліцією та опозицією у Верховній Раді.

Створивши собі образ незамінного сідока у парламентській президії, Володимир Михайлович змушений лавірувати між своїми союзниками і опонентами, при цьому намагаючись зберегти власне політичне лице.

Сьогодні очевидні головні політичні цілі Литвина – зберегти працездатність Верховної Ради як мінімум до весни 2012 року. Для цього Володимиру Михайловичу необхідно у покроковому режимі вирішувати кілька завдань. Одне з них – обрання своїм першим заступником давнього знайомця комуніста Адама Мартинюка та «збереження» в ролі віце-спікера бютівця Миколи Томенка – Литвин публічно оголосив виконаним. "Історичний" тріумвірат навряд чи ґрунтуватиметься на залишках корпоративної солідарності служителів Кліо, радше кожен із "в'язнів президії" вирішуватиме власні політичні завдання.

Найближче завдання для Литвина – не допустити юридичного лінчування членів фракції НУНС Юрія Гримчака і Андрія Парубія, на яких надійшло подання про позбавлення депутатської недоторканності. "Регіонали" і комуністи, як відомо, готові здати "бунтівників", та й позиція фракції литвинівців не до кінця зрозуміла. Зате сам Володимир Михайлович чудово розуміє: перше за останніх 10 років позбавлення імунітету опозиціонерів прямим наведенням ударить по його власних позиціях. Дозволивши коаліції закрутити гайки, він втратить не лише можливість висловлювати власну думку із ключових питань роботи Верховної Ради, а й здатність впливати на роботу законодавчого органу. Соціологія свідчить, що рейтинг популярності спікера парламенту прямо пропорційний ефективності роботи законодавців, і втрачати цю позицію Литвин, певна річ, не збирається. Вважаю, у нього вистачить досвіду, аби торпедувати чи максимально затягнути небезпечну для свого становища арбітра парламентських процесів процедуру.

Навряд чи Литвин переживає почуття провини за ратифікацію харківських угод. Він уже цілком звик до ролі "адвоката диявола", стверджуючи, що за нинішньої соціально-економічної ситуації не можна було скостити ціну на газ для України інакше, аніж шляхом пролонгації перебування Чорноморського флоту РФ в українських портах. При цьому Володимир Михайлович продовжує демонструвати активний патріотизм, наполягаючи на тому, що не можна віддавати ані клаптя української землі будь-якій державі. Історик Литвин добре знає, що навіть розпад колись могутніх імперій починався з маленьких територіальних поступок.

Ще одне завдання практично стратегічного характеру, яке необхідно вирішити Володимиру Михайловичу, – недопущення неконтрольованого зростання лав парламентської коаліції. Йдеться не стільки про вплив найбільш маловпливового її учасника – фракції Блоку Литвина, скільки про процес, стимулюючий активність прихильників створення конституційної більшості будь-яким шляхом, без церемоній. Литвин добре пам'ятає, скільки зусиль було витрачено у 2004 році на «збиття» двох третин депутатського корпусу у покірну волі Леоніда Кучми більшість. Спікер поки що приховує власний скепсис під слушним приводом – забезпечення якості законодавчої роботи. Він добре розуміє, що коаліціанти, які набирають силу, не зважатимуть на його метання у президії між опозицією і владою, а залізним катком пройдуться і по своїх противниках, і по союзнику Литвину, якщо він не встигне відскочити вбік.

Тому Володимир Михайлович продовжує стверджувати, що дострокових виборів Верховної Ради не буде. У цьому є й особистий спікерський інтерес: після численних політичних кульбітів Литвину буде складно подолати 3-відсотковий бар'єр на чолі якогось партійного списку, а йти мовчазним погоджувачем до списку Партії регіонів йому не дозволяють політичні амбіції, які постійно прорізаються. Тому спікер продовжує лобіювати ідею переходу до відкритих партійних списків, що дозволить йому перемогти у зручному окрузі, наприклад, на рідній Житомирщині. Найближчим часом можна чекати, що Литвин стане активним лобістом внесення змін до закону про місцеві вибори, використовуючи їх як модель виборчої кампанії у масштабах країни. Від успіху цієї трансформації залежатиме політичне майбутнє самого Литвина, який, за його ж власним висловлюванням, прагне бути першою особою і на коаліційному "весіллі", і на опозиційному "похороні".

Євген Магда, "Главред"

22.05.2010


Листопад 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1  2  3  4  5
 6  7  8  9  10  11  12
 13  14  15  16  17  18  19
 20  21  22  23  24  25  26
 27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти