Україна сьогодні

Мовою діалогу проти мови війни
Інколи створюється враження, що поля віртуального та реального в українському соціальному й політичному просторах не перетинаються, що вони – абсолютно автономні.

Це враження посилюється, коли доводиться їхати кудись у регіони, подалі від комп'ютера та щоденної різнобарвної політичної істерики у стрічці новин. В інформаційному просторі – революції та баталії, війна політиків, війна пам'ятників, війна історій, у реальному житті – драми, трагедії та комедії зовсім з іншими сюжетами. Хтось скаже, що це добре, хтось – що погано. Але це факт, який свідчить про відірваність від життя не тільки політиків, а й журналістів.

Минулого тижня довелось побувати на Одещині, на конференції, де зібралися представники різних національних меншин, що проживають на території України. Організаторами заходу виступили Рада Європи, Британська Рада, Центр "Демократія через культуру" (Україна). Таке спілкування буває корисним, бо руйнує стереотипи та упередження, які накопичуються роками. Так, наприклад, мені було вельми приємно, що зі мною місцеві намагалися говорити українською мовою. І не тому, що я цього вимагала, а тому, що вони самі виявили таке бажання. А від представника місцевої молдовської громади я взагалі почула думку про те, що не потрібно запроваджувати російську як другу державну. Натомість політики сприймають Одещину як російськомовний регіон, якому чуже все українське.

Треба сказати, що представники місцевих громадських організацій, товариств і асоціацій нацменшин (на Одещині їх чимало), а також місцеві чиновники, які опікуються саме цими питаннями, проводять колосальну роботу, спрямовану на діалог між представниками різних культур у такому багатона-

ціональному регіоні. І найголовніше, що вони щиро переймаються цією справою. Прикро, що всі ці добрі починання часом перекреслюються однією недолугою заявою якогось політика-провокатора, зробленою під час  політичного ток-шоу на одному із всеукраїнських каналів, яка потім тиражується іншими медіа та вражає, як вірус, увесь інфопростір. А у світі, у свою чергу, поширюється імідж України як країни із ксенофобськими настроями.  

Завжди, коли заходить мова про ксенофобські настрої, найчастіше говорять про упередженість до євреїв, до мігрантів зі Сходу, Азії чи Африки. Але в мене є інше питання: чи може бути суспільство толерантним до інших націй, якщо це суспільство складається з людей, які нетерпимо ставляться одне до одного та до власних політичних поглядів? Чи не ця нетерпимість породжує розмови про розкол України та про радикалізацію окремих суспільних груп? Політики дуже часто використовують латентні суспільні настрої (у тому числі й ксенофобські) задля того, щоб підтримувати свої рейтинги та тримати власний електорат "у тонусі", якщо так можна сказати.  Про толерантність потрібно говорити і в контексті українсько-російських відносин. Ця тема останнім часом не просто підігріта, а розпечена до високого градуса. "Українсько-російський антагонізм – при такому сусідстві й усе ж таки при більшій культурній близькості – це страхітливе явище", – казала в нещодавньому інтерв'ю Радіо Свобода  письменниця, культуролог, професор Римського університету "Ла Сап'єнца" Оксана Пахльовська. Вона також наголошує на тому, що "потрібні були б справді реальні, а не фальшиві освітні програми в обох країнах, спрямовані на лікування суспільства від цієї чуми, на знаходження точок діалогу".  

Хоч як би там було, але мені здається, що діалог з іншими націями, насамперед із тими ж росіянами, можливий лише після того, як ми у власній країні знайдемо в собі сили примиритися одне з одним, з нашою історією, і з тим, що ми різні.

Діана Дуцик, "Главред"

26.05.2010


Листопад 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1  2  3  4  5
 6  7  8  9  10  11  12
 13  14  15  16  17  18  19
 20  21  22  23  24  25  26
 27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти