Україна сьогодні

Виправдання більше немає
Немає ніяких причин, які б заважали Україні за десять років перетворитися в Чехію або Польщу.

За 14 років роботи журналістом я чув про багато причин, через які Україна не може стати хоча б відносно розвиненою сучасною державою. Чиновники по черзі розповідали, що країну тягне вниз радянське минуле, культурні особливості населення і розмір.

Глибокі реформи нереальні через можливі соціальні наслідки, а врожайність низька через віддаленість від течії Гольфстрім. Іншими словами, нічого змінити не можна, тому що в будь-якому разі нічого не вийде.

Нещодавно я приїхав з Грузії, де побачив, як колишня пострадянська республіка за шість років змогла не тільки провести те, що деякі економісти вже називають "найбільш глибокими і швидкими" реформами в історії, а й змінити менталітет своїх далеко не законослухняних громадян.

У рейтингу умов ведення бізнесу, який щорічно складає Світовий банк, Грузія з незавидної компанії країн колишнього СРСР у цьому році піднялася на 11-е місце, випередивши Японію, Фінляндію та Швецію. За легкістю сплати податків Грузія взагалі стала першою в Європі цього року і четвертою в світі. І так далі.

Члени моєї групи, які відвідали Грузію (а багато хто з них далеко не дурні люди), тут же заявили, що у нас це неможливо. Розмір не той. Українські чиновники в приватних бесідах підтвердили: у регіонах при спробі проведення радикальних перетворень миттєво виникнуть відцентрові сили і мультипліцируючі ефекти, які завадять перенести грузинський досвід на українську землю.

А поки ці самі сили і ефекти не накрили нас, хотів би поділитися своїми враженнями про те, які уроки може взяти 46-мільйонна європейська Україна з досвіду невеликої кавказької республіки з населенням у 4,5 млн чоловік. По пунктах:

1. Розмір не має значення. Насправді на цю "непереборну" перешкоду могли б посилатися ті, хто намагався провести реформи, і в кого не вийшло. Однак давайте скажемо прямо: в Україні ніхто за 19 років не проводив скільки-небудь серйозні перетворення. Ніхто навіть не намагався. Як описує це всюдисуще українське побоювання мій французький приятель, політичний консультант, розмір може мати значення, коли ви вже в ліжку, і то - тільки може. Але розмір абсолютно не має ніякого значення, якщо ви навіть не збираєтеся цілуватися. Іншими словами, при проведенні реформ можуть виникнути складнощі, пов'язані з розміром країни. Але ці складнощі не повинні бути причиною відмови від кардинальної модернізації - ось уже 19 років.

2. Рецепт перетворень абсолютно зрозумілий. Те, що зробили грузини, - досить стандартний пакет реформ. Вони лише провели їх швидше і радикальніше, ніж інші країни. Всі держави, від Сінгапуру до Ірландії, усувають бар'єри на шляху руху капіталу, знань і технологій. Як результат, інвестиції і конкуренція зростають стрімко. Потім піднімається середній рівень життя. Крапка. Щоправда, кількість мільярдерів може різко впасти. Але я думаю, ми це переживемо.

Хто б не замислювався над приведенням України в божеський економічний вигляд, повинен почати з трьох речей. Перше - дерегуляція. Грузини знищили 85% ліцензій і дозволів для бізнесу. Ми повинні позбутися мінімум половини.

Другим, а може і першим пунктом, повинна стати тотальна заміна людей в держапараті і скорочення кількості держслужбовців хоча б у три-п'ять разів, а не на 20%, як зазначив нещодавно у своїх планах Президент Віктор Янукович. Грузини зменшили кількість держслужбовців у 20 разів. На зміну тіткам із зачісками з цукрової вати повинні прийти молоді сучасні люди.

І третє - знищення корупції. Це в свою чергу складається з посадок у в'язницю чиновників-клептоманів - всіх, а не тільки політичних опонентів - і зростання зарплат для інших. Я б підняв зарплати більшості держслужбовців у п'ять-сім разів, грузини підняли у 15 разів. Але ми, я думаю, починаємо з більш високої бази.

І ще: в України немає "особливого шляху" розвитку. Кожен, хто заявляє, що Україна повинна винайти велосипед, ігноруючи при цьому міжнародний досвід модернізації економіки, - просто шарлатан. Так, нюанси можуть різнитися, але фундаментальні речі - ні. Їх три, і вони вгорі.

3. Особистості мають значення. Я б збрехав, якби сказав, що грузини могли б провести свої реформи без Михайла Саакашвілі і кількох його колег. Яким би не був тиск громадянського суспільства і медіа, люди на чолі держави повинні хотіти зробити зміни і знати, які. Як ви розумієте, український Президент і прем'єр-міністр не мають ні такого бажання, ні таких знань.

4. Людей з бажанням і знанням в Україні дуже багато. У країні гігантська кількість сучасних, некорумпованих, освічених громадян. Але вони існують у паралельній реальності з владою. Бренд-менеджери, керуючі партнери юридичних компаній, директори з маркетингу, фахівці з піару, інвестиційні аналітики. Всі ці люди - міцні професіонали, які нічим не відрізняються від своїх польських та французьких колег. Але вони ніколи не асоціюють себе з владою - ні з регіональною, ні із загальнонаціональною.

Є дві України - Україна молодих і зрілих професіоналів, які бували в Непалі і на Алясці, і Україна пострадянських чиновників з фігурами "крапелькою", які ніколи не виїжджали далі Шарм-ель-Шейха або Паттайї. Але все може змінитися, і якщо ці реальності перетнуться, це і буде найбільшим проривом для України.

5. Кілька років тому вітчизняні політики і звичайні українці могли посилатися на історичні, фізіологічні чи антропологічні відмінності як перешкоди на шляху проведення в Україні реформ, подібних до польських чи словацьких. Але після того, як Грузія, одна з найбільш корумпованих і зруйнованих пострадянських республік, зробила за останні п'ять років, ні в кого в Україні не може бути ніякого виправдання. Пошуки виправдань для непроведення модернізації країни і консервації нинішнього статус-кво - продірявлене прикриття для бездарності, ліні і глибокої провінційності.

До речі, на горизонті маячить новий приклад. Це Білорусь.

Так, радянська, керована напівдиктатором країна, над відсталістю якої люблять сміятися українці, в економічних реформах залишила Україну далеко позаду. У свіжому світовому рейтингу умов для ведення бізнесу, складеному Світовим банком, земля Олександра Лукашенка зайняла 58-е місце. У цьому ж списку Україна перебуває набагато нижче - вона 142-а. Більше того, Світовий банк включив Білорусь до десятки найбільших країн-реформаторів у світі.

Хто-небудь все ще шукає виправдання?

Віталій Сич, "Кореспондент"


24.06.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти