Україна сьогодні

Якісного перезавантаження місцевої влади не відбудеться

Прийняття "слухняною" більшістю постанови про призначення місцевих виборів на 31 жовтня 2010 року ще більше розбалансує виборчу систему в Україні.

Що означає ця постанова для України?

Вона означає, що ті сільські, міські голови та районні, міські та обласні депутати, які обирались на дочасних виборах, на цих виборах переобрані не будуть. А це нам загрожує тим, що ми перейдемо в перманентний стан виборчої кампанії в Україні: щонеділі чи щомісяця в Україні постійно проводитимуться якісь вибори - чи голів, чи депутатів.

Таким чином, це абсолютно не врегульовує ситуацію в Україні.

Мало того, дата "31 жовтня" призводить до того, що знову сільські і міські голови обиратимуться на 4 роки, а відповідно депутати рад – на 5 років. А це є ніщо інше, як юридична "недолугість" та недалекоглядність. Вийшло так, що комусь просто в цей день захотілося провести вибори.

Якщо ми говорили, що Конституція достатньо багато розбалансувала систему влади, то призначення виборів до органів місцевого самоврядування на 31 жовтня ще більше розбалансовує владу, і, фактично, Україна знаходитиметься в постійному виборчому хаосі.

Єдиним можливим шляхом до збалансування влади в Україні, це, зрозуміло, було б внесення змін до Конституції. І на цій основі – проведення місцевих виборів. Але тоді б вони вже змогли відбутися не раніше 27 березня 2011 року. Але не тут-то було. Поставив "їхній цар" завдання на 31 жовтня, от вони і обслуговують його забаганки. Бо якісь американські політтехнологи сказали, що «в разі не проведення виборів 31 жовтня, "закручування гайок із зірванням різьби" в економіці вам не вдасться провести на наступний рік, бо тоді вам відбій дадуть виборці на виборах 27 березня".

Взагалі, ті люди, які голосували за це у Верховній Раді, не розуміють основного завдання парламенту – прийняти зрозумілі правила суспільного життя, а не обслуговувати політичну доцільність тих чи інших кланових груп в політиці.

Через це, вибори 31 жовтня не дають відповіді на жодне з запитань, які стояли перед Україною, а навпаки, ще більше поглиблюють дезорганізацію, дезінтеграцію органів місцевого самоврядування.

Перейдемо до виборчого Закону.

В першу чергу, пан Єфремов, який презентував Закон про вибори, сам так і не зрозумів, що за його пропозицією пропорційна система виборів за закритими списками на місцевому рівні в України все ж таки залишається. На 50%, але залишається. Тобто, мета реально зробити всіх депутатів органів місцевого самоврядування відповідальними перед громадою – не досягнута. Для чого це потрібно Партії регіонів – зрозуміло: на їхню думку, за "мажоритаркою" пройдуть багато бізнесменів, і "регіонали" їм зроблять "пропозицію", від якої вони не зможуть відмовитися (як, наприклад, нещодавно на нараді один із губернаторів каже: "Яка, в біса, демократія? Як скаже голова райдержадміністрації, так і має бути". І це при тому, що сьогодні вже починаються звіти в управління економіки з приводу того, до якої партії належать керівники тих чи інших підприємств чи територіальних громад, і ці звіти відправляються "на Київ". Тобто, у нас розпочинається тотальний контроль і спроба реалізувати той сценарій, який є сьогодні в Росії).

Друге питання, яке також, безумовно, є негативом, це те, що міських голів мають право висувати тільки партії, тобто вони не можуть бути самовисуванцями. Зрозуміло, що це спроба загнати всіх у партії, і, в першу чергу, в провладні партії, бо всі розуміють, наскільки в них може бути великий адмінресурс. Хоча, я думаю, що ці партії сьогодні, м’яко кажучи, переоцінюють свої можливості.

Третє питання – висування кандидатів через грошову заставу.

З 1 жовтня так звана "мінімалка" становитиме близько 1 тисячі гривень. Я, наприклад, знаю дуже багато сільських рад, де люди не хочуть іти в депутати, і виникає проблема кадрів. А якщо за це ще потрібно вносити заставу в розмірі тисячі гривень!?! Зрозуміло, що це може дозволити собі тільки партія, яка дасть їм на цю заставу гроші. І зрозуміло, що це спроба відсікти багато людей, які могли б представляти громаду в сільських і селищних радах.

Що стосується депутатів районних, міських і обласних рад, то за «мажоритаркою» там є також серйозна застава. І це, знову ж таки, відсікає людей, які живуть на одну зарплату вчителя чи працівника культури, чи просто найманого працівника. І це знову спроба затягнути цих людей в партію, бо партія може дати таку заставу. А яка партія? Зрозуміло, що або та, яка має достатню кількість олігархів, або партія влади, яка «сидить» на державних фінансових потоках.

Тобто, за таких умов говорити про якесь народовладдя безперспективно.

А що робити, припустимо, пенсіонеру, який є активним і представляє достатньо значну кількість громади, який захотів іти в депутати, а йому кажуть: "Плати майже 1 тисячу гривень, але якщо програєш, ми тобі не повернемо"? І таких людей змушують або бути болванчиками чи кнопкодавами від олігархічних партій, чи не йти взагалі на вибори.

До речі, за деякими підрахунками, до 500 млн. гривень держава може зібрати тільки за рахунок застав на цих виборах. Тобто, виходить вже якийсь державний бізнес на виборах! Але це не має бути бізнесом держави. Бо держава має бути зацікавлена не в тому, щоб заробляти на цьому гроші, а в тому, щоб сформувати місцеве самоврядування, яке буде ефективним.

Ну і зрозуміло, найкричуще питання, що у виборах можуть брати участь тільки ті політичні партії, які зареєструвались в районах, містах, областях за 365 днів до проведення виборів, тобто до 31 жовтня 2009 року. Воно вмотивовано тим, що на сьогодні в Україні зареєстровано більше ніж 180 політичних партій. Згоден. Але, в принципі, є деякі партії, які мають 20-ти чи 15-тирічну історію, але єдине, на що вони спромоглися, так це отримати свідоцтво про реєстрацію, бо партійної роботи вони зовсім не проводять; наряду з тим, нові партії, які ведуть активну партійну роботу, які є розгалужені – не будуть мати право вести своїх людей на вибори і впливати на місцеву політику в Україні. Оскільки останнім часом сформувалося багато нових партій, то це спроба відсікти ці нові партії від прийняття участі в облаштуванні України, а в першу чергу, воно починається з громади.

Хочу резюмувати, що всі вищесказані речі абсолютно не сприяють перезавантаженню еліт, перезавантаженню тих людей, які вже «сотні штанів протерли» на депутатських лавках, але нічого не зробили ані для району, ані для міста, ані для України в цілому.

Павло Жебрівський, "ForUm"


05.07.2010


Вересень 2017
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1  2  3
 4  5  6  7  8  9  10
 11  12  13  14  15  16  17
 18  19  20  21  22  23  24
 25  26  27  28  29  30
Україна сьогодні

—  ПриватБанк вирішує питання виплат вкладникам Криму - Оксана Білозір

—  Експерт пояснив, що стало провалом для української політики в 2016 році році

—  Президент Італії нагородив Оксану Білозір Орденом Зірки Італії

—  Корупційні ігри нафтогазових "патріотів"

—  Нафтогаз і "Укргазвидобування": новий корупційний скандал?

—  Поки ЦВК рахує голоси, лідери партій торгуються за крісла у Раді

—  Ремонт дорог "по-киевски": бессмысленный и беспощадный

—  Магнитные бури в Раде: Януковича обозвали Тимошенко, а чернобыльцев - афганцами

—  Праймеріз чи ще одна утопія?

—  Громадянське суспільство: між рибою і вудкою

—  Команда, яка прийшла до влади, говорить одне, а робить інше

—  Back in the USSR

—  Патріарх Кирило стане третьою людиною в Росії, якщо виконає Велику місію

—  Що таке Батьківщина і чому вони не патріоти

—  Після інавгурації Президента в Україні почався наступ на парламентаризм

—  Україна між "тут" і "там": як здобутися на українську владу?

—  Реформа освіти: кому потрібна 11-річка?

—  День народження Януковича - ярмарок марнославства

—  Суспільне телебачення: спроба №2

—  "Жить стало веселее"

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 >>
Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти