Публікації

У пошуках шляхів енергетичного самозабезпечення

Енергетична безпека є однією з основних складових національної безпеки будь-якої держави. Тому й не дивно, що для більшості розвинутих країн Європи та світу це чи не найважливіше питання сьогодення. Держави-члени ЄС вже не один рік активно працюють у напрямку диверсифікації поставок енергоносіїв і приділяють чимало уваги ефективному використанню енергії.

Перед Україною також постають важливі і складні виклики енергетичної безпеки, які потребують нагальних відповідей. Деякі з них і будуть проаналізовані у пропонованій статті.

Україна – одна з найбільших країн-споживачів енергоносіїв у світі: енергоємність ВВП складає 0,5 кг нафтового еквівалента на 1$ (з урахуванням паритету  реальної  купівельної  спроможності).  Цей показник є сьогодні найбільшим серед країн Європи. Зокрема, в Данії енергоємність ВВП складає 0,11 кг н.е./1$, Великобританії – 0,14, Німеччині – 0,18, та навіть у Росі із власними запасами нафти й газу – 0,47 кг н.е./1$.  І все це з урахуванням спроможності України лише частково забезпечити себе природним газом та нафтою, інше ми змушені купувати у Росії.

Наша країна вирізняється ще й тим, що в металургійній промисловості, на ТЕС і ТЕЦ, а також для обігріву наших будинків використовується природний газ. Таке надмірне використання газу є визначальним фактором для внутрішньої і зовнішньої політики України, адже автоматично робить Україну залежною від Росії, з одного боку, а збільшення ціни на газ призводить до швидкого підвищення цін на товари, послуги і тарифи, збільшення рівня інфляції всередині країни, – з іншого.

З метою зменшення залежності від імпортних поставок енергоносіїв, Україні варто орієнтуватися на країни, які вже пройшли відповідний шлях і мають значні здобутки у сфері енергетичної безпеки, зокрема країни ЄС. Так, серед шляхів розв’язку енергетичних проблем, європейці передусім приділяють увагу альтернативним джерелам енергії як найбільш перспективним і таким, які найшвидше розвиваються. Альтернативна енергетика – це енергія сонця, вітру, біомаси, малих річок, геотермальна енергія та інше.
За аналогією з іншими європейськими державами, в Україні на законодавчому рівні запроваджено "зелений тариф", який передбачає обов’язковий викуп електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії.

При цьому ціна такої енергії більш ніж в кілька разів перевищує ціну на електроенергію, отриману традиційними способами. Ця різниця на даний час субсидіюється за рахунок державного бюджету. Тому до питання "зеленої енергії" варто підходити виважено і послідовно, проводячи при цьому інформаційно-просвітницьку роботу з населенням.

Деякі ж експерти відзначають, що без додаткових втрат для економіки, Україна поки не має можливості для розвитку "зеленої енергетики". "... Бажання розвинути зелену енергетику призводить іноді до нераціонального використання національного надбання – ресурсів" - вважає Степан Солженіцин (Партнер McKinsey & Company, Москва).  Так які можливі інші шляхи виходу із ситуації є доцільними?

Іншими шляхами самозабезпечення енергоресурсами в Україну, які детально розглядаються нижче, можуть бути: видобуток вуглеводнів з Чорноморського та Азовського шельфів, газу сланцевих товщ і метану вугільних родовищ, реалізація сучасних засобів енергозбереження, а також підвищення ефективності діючих АЕС і реформування ТЕС.

Так, за підрахунками експертів, з дна Чорного та Азовського морів Україна може видобувати 1,5 млрд. тонн або 1,5 трлн. м3 потенційних вуглеводнів.  А це близько 30% усіх енергетичних запасів України у газовому еквіваленті. 

В цьому напрямку Україна вже зробила певні кроки: нещодавно НАК "Нафтогаз України" підписала меморандум про співпрацю з німецькою енергетичною компанією RWE Dea AG, яка вивчатиме можливість видобутку газу на українському шельфі Чорного моря. 

Але, на думку директора енергетичних програм центру "Номос" М. Гончара, задля проведення розвідки хоча б частини вуглеводневих покладів у Чорному морі знадобиться близько 5-7 років та багатомільярдні інвестиції. При цьому, за умови позитивного розвитку подій, на перший газ ми можемо розраховувати лише через 10-12 років, хоч і ризикуємо отримати його за "європейськими цінами".

Що стосується альтернативних видів газу, зокрема газу сланцевих товщ, то, як відомо, Україна підписала контракт вартістю 800 мільйонів доларів США з компанією Shell з видобутку цього виду палива. Крім того, у вересні 2011 р. НАК "Нафтогаз України" і американська нафтогазова компанія Exxon Mobil Corporation підписали попередню угоду в сфері розвитку та освоєння нетрадиційних вуглеводнів в Україні.  Подібні угоди український уряд планує підписати ще з трьома міжнародними компаніями.  Але не варто забувати про складність видобутку цього газу, що пов’язано з великою кількістю свердловин та підземними гідророзривами (щодо яких обов’язково будуть точитися суперечки між екологами). Більш того, певні ризики пов’язані з нетиповим та складним рельєфом України і відсутністю відповідної геолого-розвідувальної інформації.

В той же час, в Україні є власні технологічні напрацювання, що дозволяють видобувати газ вугільних родовищ. Зокрема, група компаній "Надра" заявляє, що володіє власною технологією видобутку метану вугільних родовищ та технологією супутньої дегазації газоносного вуглепородного масиву . Це б дозволило видобувати власний газ-метан, забезпечуючи при цьому більш стабільну і результативну роботу наших шахтарів під землею. Адже відомо, що від якості проведення дегазації у першу чергу залежить безпека роботи гірників на вугільних шахтах, а також продуктивність їхньої праці.

Нерідко нарощування видобутку вугілля стримується саме через "газовий" фактор.
Вугілля є одним із небагатьох ресурсів, яким Україна здатна повністю себе забезпечувати. Фактично більшість з усіх діючих на території країни ТЕС та ТЕЦ можуть бути переобладнані з роботи на газі для роботи на вугіллі або водо-вугільній суміші. Сучасні технології видобутку та використання вугілля дозволили б зробити дану галузь і більш інвестиційно-привабливою, що також сприяло б зменшенню залежності від імпорту енергоресурсів. Але для цього необхідно нарощувати обсяги видобування українського вугілля, уникаючи людських жертв завдяки вищезгаданій дегазації.

Важливим вектором енергетичного самозабезпечення країни можна вважати модернізацію та підтримку діючих АЕС. На даний час атомна енергетика є найдешевшим видом енергії, з надвисоким ККД, що в поєднанні із енергозбереженням може дозволити нашій країні забезпечувати себе власною електроенергією. В Україні саме планується будівництво власного заводу зі збагачення урану та виробництва ядерних ТВЕЛів. В результаті, це дозволить національній атомній енергетиці отримати повний цикл: видобуток уранових руд, їх збагачення, виробництво ТВЕЛів, та подальше виростання останніх на АЕС.

В той же час, варто використовувати можливості потужних АЕС для цілей житлово-комунального господарства – як при впровадженні автономного електричного опалення будинків, так і при автономному постачанні гарячої води. Зокрема, доцільно запровадити програму заохочення населення до використання "нічної енергії", оскільки значна частина електроенергії, яка виробляється на вітчизняних електростанціях, вночі виявляється незатребуваною. Реалізація такої програми дозволила б не лише споживати надлишкову енергію, а й значного скорочення витрат на опалення та зменшення використання газу на ЖКГ. Втім, питання широкої громадської підтримки розвитку в країні ядерної енергетики тісно пов’язане із негативним ставленням населення до неї на фоні ядерних катастроф Чорнобиля та Фукусіми.

Що ж стосується енергозбереження та ефективного використання енергетичних ресурсів, то Україна вже сьогодні може розпочати заощаджувати значну частину енергії без величезних капіталовкладень, але для цього необхідно провести потужну інформаційну кампанію з метою впливу на споживацький менталітет населення. За підрахунками Світового банку, з використанням сучасного обладнання та енергоефективних методів Україна могла б заощаджувати до 30% всієї спожитої енергії, але це вимагатиме значних інвестиції. Зокрема, першочергову увагу необхідно приділити модернізації теплопостачання та енергоефективності будинків, модернізації газотранспортної системи та промисловості України.

Визначаючи шляхи енергетичного самозабезпечення для України в цілому, слід брати до уваги той фактор, що енергетична галузь потребує реформування не лише на законодавчому та технічному рівнях, але й на суспільному і культурному рівні також. Це, зокрема, пояснюється природою проблематики енергозбереження та зниженням споживання енергії, що має складну структуру із перевагою саме суспільно-культурних чинників, які необхідно враховувати з метою ефективного і комплексного реформування енергетичної галузі в Україні.

Олег Товпишко, Експерт з питань енергетики
Центру правового аналізу
та дослідження політичних ризиків (CLAPRI)

30.01.2012


15.03.2017
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" розглядає питання про врегулювання проблеми вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя...
05.01.2017
Якщо говорити про економічні підсумки року, то самим провальним слід все ж вважати боротьбу з корупцією, від якої страждає українська економіка, і яка досить боляче на неї впливає.


07.07.2016
6 липня 2016 року Посол Італії в Україні Фабріціо Романо вручив від імені Президента Італії народному депутату України Оксані Білозір високу державну нагороду Італійської Республіки – Орден Зірки Італії з присвоєнням звання «кавалер».


Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти