Публікації

Угода про асоціацію з ЄС: реалістичність перспективи членства

В силу подій, що розгортаються нині у площині зовнішньої політики України, важко оминути увагою питання перспективи членства нашої держави у Європейському Союзі. Залишаючись предметом жвавих дискусій впродовж кількох останніх місяців, це питання виявилося одним із найбільш чутливих напередодні нещодавнього саміту Україна - ЄС. І, хоча переговори щодо Угоди про асоціацію (далі - УА) було завершено 26 жовтня 2011 р. у Києві, а щодо ПВЗВТ – за тиждень до цього у Брюсселі, на спільному засіданні наступного місяця сторони оголосили всі розділи переговорів закритими, окрім формулювання преамбули майбутньої угоди, що мало бути узгоджене на найвищому політичному рівні [1 та 2]. Воно передусім стосувалося включення до тексту УА перспективи членства, разом із погодженим терміном дії угоди та безвізовими поїздками для українців, іншими питаннями спільного порядку денного.

Отже, варто з'ясувати чи головне питання залишається риторичним на сьогоднішній день і в якій мірі майбутня УА задовольнить устремління України.
Зважаючи на правову природу майбутньої угоди, договірну практику ЄС та інтереси сторін, очевидним стає те, що УА не гарантуватиме членства в Євросоюзі, а радше стане основним інструментом поступового досягнення цілей європейської інтеграції України – тіснішої політичної асоціації та глибшої економічної інтеграції з ЄС. Немає потреби нагадувати, що мова йде про встановлення "відносин асоціації" замість часто вживаного "асоціативного членства", що є помилковим з правової точки зору, як і їх ототожнення.

Для ЄС, як гравця регіонального та світового масштабу, Україна залишається партнером стратегічного значення, про що лунають чергові заяви [3; B та 4]. В свою чергу, Європарламент схиляє Раду ЄС, Єврокомісію та дипломатів Європейської служби зовнішньої дії до тієї позиції, що "поглиблення відносин між ЄС та Україною, як і факт надання Україні європейської перспективи, мають надзвичайно важливе значення та є в інтересах обох сторін" [3; 1 (a)].

В свою чергу, українські політичні лідери зобов'язалися працювати задля "забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі" в якості однієї із основних засад зовнішньої політики України, що закріплені в ініційованому Президентом законі [5; ст. 11]. В цьому полягають зовнішньополітичні інтереси України і, як очікується, майбутня Угода про асоціацію слугуватиме задоволенню цієї мети як трамплін і рушійна сила.

Питання перспективи членства, як було чітко зазначено в останній резолюції Європарламенту на початку грудня 2011 р., залишається довгостроковою перспективою для України, втілити в життя яку, знову ж таки, допоможе УА [3; G]. Останнє знайшло своє підтвердження в ході саміту Україна - ЄС, який відбувся 19 грудня 2011 р. Незважаючи на формальне оголошення Президентом Ради ЄС Ван Ромпеєм про завершення переговорів щодо УА, вона не була парафована [4].

Як показує дипломатична практика, міжнародний договір парафується за умови погодження усіх пов'язаних питань. Водночас, з боку ЄС продовжує лунати стурбованість з приводу ув'язнень опозиційних діячів та судових процесів з їх участю, щодо стану дотримання прав ЗМІ та громадянських свобод, а також проведення виборів та верховенства права у державі [3; E, F та 6; 6].

З огляду на правову природу УА, включно із ПВЗВТ як її осердям, вона уособлює найбільш вдалий формат посиленої договірної бази, що відповідає прагненню держави досягти вищого рівня відносин з ЄС. За своїм типом, сферою дії та рівнем зобов'язань сторін, дана угода спрямована на досягнення тіснішої політичної асоціації та глибшої економічної інтеграції з Євросоюзом. У порівнянні з поки що чинною Угодою про партнерство та співробітництво, УА ознаменує перехід від "вжиття всіх необхідних заходів" з боку України у її відносинах з ЄС до чітко структурованих та далекосяжних міжнародно-правових зобов'язань досягти певного результату [7; ст. 51]. Йдеться про перехід від дії до результату дії.

З практичної точки зору виконання УА може мати такі ключові наслідки для обох сторін. По-перше, це взаємна підтримка з усіх аспектів політичного діалогу, зближення позицій та спільні дії з широкого кола питань міжнародних відносин та питань безпеки. Іншими словами, передбачається політична асоціація між сторонами [8]. По-друге, це розширення і поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС шляхом створення зони вільної торгівлі, що в результаті може забезпечити економічну інтеграцію України до внутрішнього ринку Євросоюзу. Ось тут починає діяти принцип обумовленості: торговельні преференції чи взаємне визнання не надаються автоматично зі вступом в силу УА, – щоб скористатися ними, Україні потрібно наблизитися до норм і стандартів ЄС [6; 3]. В цьому і полягає суть економічної інтеграції. Крім того, УА охоплюватиме співпрацю у сфері юстиції, свободи та безпеки, секторальне співробітництво (від податкової сфери і статистики до інформаційного суспільства і питань сталого розвитку), а також створення спільних органів, які прийматимуть рішення [8].

В будь-якому разі важливо підкреслити особливу природу очікуваних домовленостей – їх взаємність у вигляді спільних цінностей, взаємної підтримки та визнання, спільних органів та спільного зобов'язання досягти певного рівня відносин. Адже ст. 217 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС), яка, напевно, слугуватиме правовою підставою для цієї угоди, передбачає взаємні права та обов'язки, спільні дії та спеціальну процедуру її укладення [9]. До того ж, після грудневого саміту обидві сторони оголосили, що "Угода про асоціацію передбачає спільне зобов'язання встановлення тісних та тривалих відносин на основі спільних цінностей" [6; 5].

Таким чином, швидше за все сторони закріплять формулу, озвучену на останньому саміті Східного партнерства (29-30 вересня 2011 р.). Вона полягає у визнанні європейського вибору та устремлінь України, її поступовій економічній інтеграції до внутрішнього ринку ЄС та, водночас, безвізовому режимі короткострокових поїздок українців до ЄС.
По суті УА охоплюватиме майже весь спектр найважливіших сфер політичного та соціально-економічного життя країни, як стимулюючи внутрішні реформи, так і, здебільшого, співпадаючи із запланованими реформами. Отже, настав час для громадських кампаній, спрямованих на підвищення обізнаності щодо майбутньої угоди серед українських громадян, задля здобуття широкої підтримки самої УА та задля легітимізації передбачених нею реформ.

Більш того, належне та оперативне виконання майбутніх зобов'язань за УА може виявитися справжнім викликом для держави, яка потребує нагальної розбудови інституційної та адміністративної спроможностей. В цьому відношенні залишається ще багато роботи, а тому більш поширене використання можливостей програми Всеохоплюючої інституційної розбудови (CIB) може стати у великій пригоді в частині отримання цільової допомоги задля посилення національних інституцій [10].

Якщо розглядати договірну практику ЄС, то можна помітити, що підписані з третіми країнами угоди про асоціацію можуть передбачати перспективу членства, а можуть і не передбачати її у чітко вираженій формі. Втім, такі угоди зазвичай виступають інструментом підготовчої роботи до вступу у Євросоюз. До них можна віднести угоди про стабілізацію та асоціацію, підписані протягом останнього десятиріччя з Македонією, Боснією та Герцеговино, Албанією, Сербією та Хорватією, які на сьогодні є офіційними або потенційними кандидатами на членство [11]. Те саме стосується десяти Європейських угод про встановлення відносин асоціації між Співтовариствами та Болгарією, Чеською Республікою, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Словенією.

У розрізі їхнього змісту, ці угоди слугують основою для двох ключових площин співпраці: політичного діалогу з метою розвитку тісних політичних відносин між сторонами; та поступового створення зони вільної торгівлі, яка охоплює значну частину торгівлі між ними. Підставою для укладення таких угод виступала вищезгадана ст. 217 ДФЄС (колишня ст. 310 Договору про створення Європейського Співтовариства). Виражаючи спільне зобов'язання сторін встановити довготривалі відносини, вони укладаються на невизначений термін.

Розглянуті міжнародні договори надають необхідну основу для поступової інтеграції відповідної країни до ЄС. Важливо їх відрізняти від тих угод про асоціацію, які встановлюють особливий вид партнерства та допомоги у розвитку третіх країн з боку ЄС. Це угоди про співробітництво 70-х років (підписані з Алжиром, Марокко та Тунісом, а також з Єгиптом, Йорданією, Лівією та Сирією), Котонуська угода з близько 80 країнами Африки, Карибського та Тихоокеанського регіонів, або ж відносно нещодавня УА з Чилі [12; с. 8-12]. Адже різними є їхня правова підстава та цілі укладення.

У цьому відношенні особливим прикладом може бути угода про асоціацію із Туреччиною, підписана в Анкарі у 1963 р. з метою забезпечення входження цієї держави до Митного союзу із Європейськими економічними співтовариствами та подальшого можливого членства. Лише у 1999 р. на Гельсінському засіданні Ради ЄС Туреччину було визнано країною-кандидатом на членство в ЄС [13].

Що стосується регіону країн-сусідів ЄС, то тут розпочато переговори щодо угод про асоціацію (більшість з яких включають ПВЗВТ) із п'ятьма країнами Східного партнерства (СхП) – Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Молдовою та Україною. Така договірна основа пропонує кожній країні СхП можливість обирати бажаний для неї рівень відносин з Євросоюзом, просуваючись у євроінтеграції та внутрішньому реформуванні.

При цьому в ЄС заявляють про визнання європейської ідентичності деяких країн СхП та їхніх устремлінь розвивати тісніші відносини з ЄС та, у зв'язку з цим, посилається на цінності, на яких побудований він сам (ст. 2 Договору про Європейський Союз, далі - ДЄС) та які є основою для ст. 8 та 49 ДЄС [14; с. 13-14]. Останні статті декларують "особливі відносини з країнами-сусідами" із можливістю укладення спеціальних угод, які передбачатимуть "взаємні права та обов'язки, а також можливість вжиття спільних дій" (ст. 8 ДЄС). Тоді як широко відома ст. 49 закріплює можливість подання заявки на членство для будь-якої європейської держави, яка поважає цінності Євросоюзу [15].

Слід нагадати, що "спеціальні угоди" з країнами-сусідами, яким відведена окрема стаття 8 ДЄС, з'явилися із Лісабонським договором і можуть вважатися альтернативою повноправного членства.

Позиція ЄС стосовно Угоди про асоціацію з Україною досить чітка: вона стане новим типом угоди про асоціацію. Серед її цілей перспектива членства не передбачається [16]; однак майбутня угода не виключатиме просування у цьому напрямку в далекій перспективі [17]. В будь-якому разі, Україна як "європейська країна з європейською ідентичністю" може подати заявку на членство в ЄС на підставі вже згаданої ст. 49 ДЄС [6 та 17]. Іншими словами, основним завданням залишається продемонструвати справжнє дотримання принципів демократії, прав людини та основоположних свобод, прав нацменшин та поваги верховенства права, які входять до спільних цінностей.

Зрештою, навіть статус "потенційного кандидата" на членство слід заслужити, не на словах будуючи Європу всередині України із демонстрацією результату. Таким чином, зміцнення європейських цінностей та повага принципів демократії в нашій країні не повинно замінятися порушенням поки що риторичного питання про її членство в ЄС.

Використані джерела

1. Торговельні переговори Україна – ЄС: шлях до процвітання / Промова Комісара ЄС К. Де Гухта на засіданні комітенту з міжнародної торгівлі (INTA) 20 жовтня 2011 р., див.: http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2011/october/tradoc_148296.pdf
*ПВЗВТ – поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі;

2. Тейшейра: В Киеве ждут перспективы членства, которую ЕС никогда не предлагал, а Янукович никогда раньше не просил / Интервью для Интерфакс-Украина от 25.11.2011 р. http://www.interfax.com.ua/rus/exclusive/86752/;

3. Резолюція Європейського Парламенту від 1 грудня 2011 р., яка містить рекомендації Раді, Комісії та ЄСЗД до переговорів щодо Угоди про асоціацію Україна - ЄС (2011/2132(INI));

4. Соглашение об ассоциации не предрешает будущее Украины, но предусматривает сейчас политическую ассоциацию и экономическую интеграцию с ЕС – президент Совета ЕС Ван Ромпай / Интервью для Интерфакс-Украина от 17.12.2011 http://www.interfax.com.ua/rus/exclusive/89171/;

5. Закон України № 2411-VI від 1 липня 2010 р., див. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2411-17;

6. Спільна заява саміту Україна - ЄС, 20 грудня 2011 р., див.: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2011/2011_12_20_01_en.htm;

7. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, 1994 р.;

8. Інформаційнa довідкa МЗС України Відносини України з ЄС на http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2822.htm;

9. Договір про функціонування Європейського Союзу, див. eur-lex.europa.eu;

10. Програма Всеохоплюючої інституційної розбудови, див. http://twinning.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1201&Itemid=348;
11. Західні Балкани: зміцнюючи європейську перспективу, див. на: http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/08/378&format=HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en;

12. M. KURZWEIL та ін. Огляд торговельних угод та пов'язаних питань. - Робочий звіт CEPS No 3, листопад 2003 р.;

13. Відносини між Туреччиною та ЄС, див. http://ec.europa.eu/enlargement/candidate-countries/turkey/relation/index_en.htm;

14. Спільне повідомлення Європейському Парламенту, Раді, Європейськуому комітету з соціально-економічних питань та Комітету Регіонів / A new response to a changing Neighbourhood, від 25 травня 2011 р.;

15. Договір про Європейський Союз, див. at eur-lex.europa.eu;

16. Тейшейра: В Киеве ждут перспективы членства, которую ЕС никогда не предлагал, а Янукович никогда раньше не просил / Интервью для Интерфакс-Украина от 25.11.2011 http://www.interfax.com.ua/rus/exclusive/86752/;

17. Соглашение об ассоциации не предрешает будущее Украины, но предусматривает сейчас политическую ассоциацию и экономическую интеграцию с ЕС – президент Совета ЕС Ван Ромпай / Интервью для Интерфакс-Украина от 17.12.2011 http://www.interfax.com.ua/rus/exclusive/89171/.

Тетяна Сeмiлeткo, Експерт з питань євроінтеграції
Центру правового аналізу
та дослідження політичних ризиків (CLAPRI)
15.01.2012 р.

15.02.2012


15.03.2017
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" розглядає питання про врегулювання проблеми вкладників, рахунки яких були відкриті на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя...
05.01.2017
Якщо говорити про економічні підсумки року, то самим провальним слід все ж вважати боротьбу з корупцією, від якої страждає українська економіка, і яка досить боляче на неї впливає.


07.07.2016
6 липня 2016 року Посол Італії в Україні Фабріціо Романо вручив від імені Президента Італії народному депутату України Оксані Білозір високу державну нагороду Італійської Республіки – Орден Зірки Італії з присвоєнням звання «кавалер».


Copyright - CLAPRI, 2008. All rights reversed. Яндекс цитирования
Головна Пошук Контакти