CLAPRI

Щодо членства в НАТО та ЄС, то обидва завдання не такі вже й прості й у найближчому майбутньому їх не вдасться реалізувати.

Таку думку в коментарі “Слову і Ділу” висловив політолог Михайло Дяденко, оцінюючи заяву Павла Клімкіна про те, що вступити до НАТО Україні буде простіше, ніж до Євросоюзу, тому що в країні відбувається реформування сектора безпеки та оборони.

“Віриться в те, що може бути глибше партнерство з цілої низки напрямків і програм, пов’язаних із наданням озброєння, навчаннями. Однак потрібно розуміти, що ми в умовах незавершеного конфлікту, а в найближче десятиліття він не завершиться, оскільки якщо в середньостроковій перспективі можна вирішити питання Донбасу, то питання Криму не може бути вирішене. Тобто це територіальна суперечка, що не стихає”, – зазначив Дяденко.

За його словами, за таких умов неможливо вступити до НАТО. Щодо перспектив членства в Євросоюзі, то Україна дуже мало робить для того, щоб досягти реалізації Угоди з ЄС.

“Говорити про найближчу перспективу в ЄС протягом 3-5 років абсолютно немає сенсу”, – додав він.

Також можна ставити питання про проведення референдумів із цих питань, оскільки це стосується стратегічних рішень, уточнив експерт.

“Референдум є необхідним з огляду на принципи поваги до громадян. Це має бути їхня воля. Але проводити референдуми в умовах, коли для цього немає жодних підстав, коли ніхто не запрошує й не говорить про те, що Україна може стати членом НАТО або ЄС за рік, два, п’ять або після досягнення якихось умов, безглуздо”, – пояснив він.

До того ж референдуми є досить дорогим задоволенням для бюджету. Проводити референдум, щоб втішити політичні амбіції, – це просто розтрата державних коштів, підкреслив політолог.

Також він нагадав, що ініціатива щодо закріплення курсу на НАТО в Конституції жодним чином не допоможе отримати членство в Альянсі.

“Ми можемо закріпити який завгодно курс, хоч на Місяць, але питання в тому, наскільки це має практичний сенс і чи піддається реалізації. Сьогодні жодного практичного сенсу цей закон не має”, – резюмував Михайло Дяденко.

 

“Слово і Діло“